04.10.2019

Законопроект А. Корнацького «Про обіг земель сільськогосподарського призначення»

Так званий мораторій обігу сільгоспземель є явним порушенням конституційних  прав селян. І хоча в силу дії принципу верховенства права мораторію де-юре не існує, де-факто оформити перехід права власності на земельний пай неможливо. 

Це неприпустимо, але водночас скасування цього «фактового» мораторію в умовах пануючого в країні тотального беззаконня, корупції і рейдерства призведе до масового земельного грабежу селян і дрібних фермерів.

Такі ж самі наслідки будуть і в разі прийняття відверто антиселянського закону, підготовленого Кабміном.

Із цього тупіка є тільки один правильний вихід — прийняти  законопроект про обіг земель сільськогосподарського призначення авторства Аркадія Корнацького. Фаховий юрист і досвідчений практик писав його багато років у процесі створення сімейного аграрного підприємства, максимально враховуючи при цьому інтереси селян, що продають землю.

Саме селянські земельні інтереси, в тому числі створення умов для збереження пайової землі у власності селянських родин, є пріоритетом закону Корнацького. Ці інтереси надійно захищені усім змістом законопроекту, в тому числі низкою правових новел, які чітко виписані й не можуть бути обійдені — в чому легко переконатися, уважно і неупереджено ознайомившись із законопроектом.

Законопроект А. Корнацького

         «Про обіг земель сільськогосподарського призначення»

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1. Визначення термінів

 

  1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

 земля сільськогосподарського призначення – земельні частки (паї), земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на які набуто або буде набуто громадянами України відповідно до законодавства про приватизацію земель сільськогосподарського призначення, а також частини таких часток (паїв), земельних ділянок, у тому числі ґрунти;

 нерозподілені землі — сільськогосподарські (рілля,  землі під багаторічними насадженнями, сіножаті, пасовища та перелоги, в тому числі розташовані на островах і в прибережних захисних смугах) та несільськогосподарські (господарські шляхи і прогони, в тому числі польові дороги усіх видів, землі під  полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, яри, балки, кар’єри з видобутку корисних копалин та землі військових об’єктів, що підлягають рекультивації, землі під господарськими будівлями і дворами сільськогосподарських підприємств, в тому числі зернотоками, польовими станами, водяними млинами та гатками, гідротехнічними спорудами штучних водойм і штучними водоймами, іншими господарськими об’єктами,  землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції і меліоративними системами, землі тимчасової консервації тощо) угіддя, розташовані як у межах земель сільськогосподарського призначення, так і окремо, в тому числі у межах населених пунктів, в тому числі  колективної власності, не розподілені між суб’єктами обігу земель сільськогосподарського призначення на момент набрання чинності цим Законом; 

 неприватизовані землі – сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя, не передані у колективну та у приватну власність громадянам України відповідно до законодавства про приватизацію земель сільськогосподарського призначення, в тому числі такі, що надані у користування, оренду громадянам України, державним, комунальним, іншим підприємствам, установам, організаціям або перебувають у запасі, в тому числі такі, на яких розташовані будівлі, споруди, інші господарські об’єкти сільськогосподарських підприємств;  

 інші землі – будь-які сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя, крім землі сільськогосподарського призначення, нерозподілених земель та неприватизованих земель;

 обіг земель сільськогосподарського призначення – врегульовані Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та цим Законом суспільні відносини щодо переходу прав власності на землю сільськогосподарського призначення, нерозподілені землі та неприватизовані землі;

 землевласник – фізична особа, яка набула права власності на землю сільськогосподарського призначення відповідно до законодавства про приватизацію земель сільськогосподарського призначення, або її спадкоємець (спадкоємці) за законом;

 відчуження землі – первинне відчуження землевласником права власності на землю сільськогосподарського призначення; 

 перепродаж землі – кожний наступний перехід права власності на землю, набутою відповідно до цього Закону, від одного суб’єкта обігу землі сільськогосподарського призначення до іншого.  

 довічна рента – щорічні платежі у вигляді грошових коштів та/або сільськогосподарської продукції, послуг (робіт), які надаються продавцю землі сільськогосподарського призначення; 

 мінімальна ціна – ціна, яка визначена цим Законом як найнижча, за сплати якої правочин з відчуження землі сільськогосподарського призначення є дійсним та до якої додається (доплачується) довічна рента;

 переважне право – пріоритетне право придбання у власність землі сільськогосподарського призначення у разі відчуження землі землевласником (продавцем);

 продавець – землевласник, що здійснює відплатне відчуження землі сільськогосподарського призначення;

 покупець – особа, що набуває право власності на землю сільськогосподарського призначення при її відплатному відчуженні;

 іноземні особи – іноземні громадяни; особи без громадянства; іноземні юридичні особи; іноземні держави; міжнародні організації; юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, права на які, прямо чи опосередковано, більш ніж на 49 відсотків належать іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам, іноземним державам, міжнародним організаціям;

 ринкова ціна – ціна, що склалася з урахуванням якості землі сільськогосподарського призначення, економічної ефективності її використання за цільовим призначенням та попиту на неї за її місцезнаходженням;

 послуги – господарські, технічні, виробничі, побутові та інші роботи та/або послуги, які необхідні продавцю для ведення присадибного домогосподарства, особистого селянського господарства;

 продукція – сільськогосподарська продукція, що традиційно або переважно виробляється на землі сільськогосподарського призначення;

 ґрунти – родючий шар землі сільськогосподарського призначення;

 користувач – орендар або інша особа, яка має право використання землі сільськогосподарського призначення на момент її відчуження;

 органи влади – органи державної влади та органи місцевого самоврядування;

 уповноважені особи – особи, які мають право вчиняти реєстрацію правочинів із відчуження землі сільськогосподарського призначення.

 

Стаття 2. Завдання Закону

  1. Завданням цього Закону є встановлення правового режиму обігу земель сільськогосподарського призначення, запровадження істотних умов правочинів та інших вимог щодо відчуження земель сільськогосподарського призначення з метою забезпечення захисту прав і законних інтересів землевласників (продавців) земель сільськогосподарського призначення та державних інтересів.

Стаття 3. Сфера дії Закону та правове регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення

  

  1. Цей Закон регулює правовідносини із обігу земель сільськогосподарського призначення.

         

  1. Сфера дії цього Закону поширюється на нерозподілені землі та неприватизовані землі, обіг яких, до їх приватизації та/або набуття права власності на них відповідно до цього Закону, забороняється.

 

  1. Правові відносини, що виникають у сфері обігу земель сільськогосподарського призначення, також регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України.
  1. Обіг інших земель здійснюється відповідно до законодавства України.

 

Стаття 4. Суб’єкти обігу земель сільськогосподарського призначення

 

  1. Суб’єктами обігу земель сільськогосподарського призначення є Український народ, від імені якого права власника здійснюють органи влади в межах, визначених Конституцією України, громади сіл, селищ, селищ міського типу, міст, громадяни України, юридичні особи, визначені цим Законом.

 

  1. Покупцем землі сільськогосподарського призначення можуть бути виключно фізичні та юридичні особи, для яких основним видом діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідницької діяльності із використанням такої землі за цільовим призначенням, ведення присадибного, особистого селянського господарства.

 

  1. Іноземні  особи  не  можуть  набувати  у  власність  землю сільськогосподарського призначення, крім набуття їх у спадщину (із наступним відчуженням).

 

  1. Земля сільськогосподарського призначення, прийнята іноземними особами у спадщину, протягом року з моменту прийняття спадщини підлягає відчуженню із дотриманням вимог цього Закону.

 

  1. У разі відчуження іноземною особою землі сільськогосподарського призначення, набутої у спадщину, шляхом безоплатної передачі (дарування) землі у власність громади села, селища, міста за місцезнаходженням землі, така іноземна особа має першочергове право на отримання цієї землі у довгострокову оренду на пільгових умовах, із виплатою орендної плати у розмірі земельного податку.

 

  1. Юридичні особи, права власності на які, прямо чи опосередкованого, більш ніж на 49 відсотків належать іноземним особам, не можуть мати землю сільськогосподарського призначення на праві власності.

 

  1. У випадку набуття іноземними особами, прямо чи опосередковано права власності на юридичну особу – суб’єкта обігу земель сільськогосподарського призначення більш ніж на 49 відсотків, така юридична особа втрачає статус суб’єкта обігу земель сільськогосподарського призначення, і зобов’язана протягом року здійснити відчуження землі сільськогосподарського призначення суб’єкту обігу земель сільськогосподарського призначення.

 

  1. Невідчуження землі сільськогосподарського призначення іноземною особою протягом року є підставою для припинення у судовому порядку права власності цієї особи на землю сільськогосподарського призначення та її передачі у власність громади села, селища, міста за місцезнаходженням землі із виплатою компенсації у розмірі мінімальної ціни.

 Стаття  5. Об’єкти правових відносин у сфері обігу земель сільськогосподарського призначення.   

  1. Об’єктами правових відносин у сфері обігу земель сільськогосподарського призначення є землі, визначені частинами 1 та 2 статті 3 цього Закону.

 

  1. Земля сільськогосподарського призначення, право власності на яку суб’єкти обігу земель сільськогосподарського призначення набудуть із нерозподілених земель та неприватизованих земель відповідно до законодавства про приватизацію земель сільськогосподарського призначення та цього Закону, є об’єктом обігу земель сільськогосподарського призначення з моменту її набуття  у колективну, приватну власність.

 

  1. Обіг інших земель здійснюється відповідно до законодавства.

 

 Стаття  6. Повноваження органів влади у сфері обігу земель сільськогосподарського призначення

  1. Органи влади здійснюють повноваження у сфері обігу земель сільськогосподарського призначення в межах, встановлених Конституцією України.

    Надання органами влади, їх службовим особам землі сільськогосподарського призначення, земельних ділянок із нерозподілених земель, неприватизованих земель, інших земель безоплатно у власність особам, які відповідно до Конституції  та законів України не мають права на приватизацію, на отримання безоплатно у власність вищезазначених земель, є нікчемним і тягне за собою кримінальну відповідальність за корупційні та майнові правопорушення відповідно до законодавства.

 

  1. Акти органів влади, їх службових осіб у сфері обігу земель сільськогосподарського призначення та щодо будь-якого правочину суб’єктів обігу земель сільськогосподарського призначення мають відповідати законам України, визначених частинами 1-3 статті 3 цього Закону, бути прийнятими в межах установленої Конституцією України компетенції, не порушувати права землевласників щодо володіння, користування та розпорядження землею сільськогосподарського призначення.

 

  1. Акти органів влади, їх службових осіб у сфері обігу земель сільськогосподарського призначення, що порушують права землевласників щодо володіння, користування та розпорядження землями сільськогосподарського призначення, є нікчемними і не породжують юридичних наслідків.

 

  1. Акти органів влади, їх службових осіб щодо розпорядження нерозподіленими землями та неприватизованими землями сільськогосподарського призначення, що суперечать Конституції України  та цьому Закону, є нікчемними і не породжують юридичних наслідків.

Стаття 7. Функції уповноважених осіб у сфері обігу земель сільськогосподарського призначення

 

  1. Уповноважена особа здійснює функції реєстрації та контролю (правової експертизи) правочинів із відчуження земель сільськогосподарського призначення щодо дотримання правового режиму обігу земель сільськогосподарського призначення, істотних умов правочинів та інших вимог цього Закону, а саме:

 

1.1. розпочинає процедуру контролю угоди із відчуження землі сільськогосподарського призначення шляхом прийому на розгляд від продавця і покупця тексту правочину та інших документів, необхідних для реєстрації відчуження права власності продавця на землю сільськогосподарського призначення;

 

1.2. у термін до десяти робочих днів проводить контроль (правову експертизу) відповідності поданих документів вимогам цього Закону;

 

1.3. у випадку виявлення невідповідності поданих документів вимогам цього Закону письмово повідомляє продавця та покупця щодо виявлених порушень, та необхідності їх усунення в тридцятиденний строк з моменту отримання ними письмового повідомлення уповноваженої особи; 

 

1.4. у разі невиконання продавцем та покупцем у встановлений строк законних вимог щодо усунення виявлених порушень, відмовляє в реєстрації речових прав із внесенням до Державного реєстру прав на нерухоме майно  та їх обтяжень відповідного запису із зазначенням підстав такої відмови та надає продавцю і покупцю письмове повідомлення про відмову;

 

1.5. у випадку відповідності поданих для державної реєстрації документів вимогам цього Закону, здійснює реєстрацію права власності покупця на землю сільськогосподарського призначення.

 

Стаття 8. Наслідки невиконання функцій уповноважених осіб

 

  1. У разі невиконання або неналежного виконання уповноваженими особами повноважень щодо контролю правочинів із відчуження землі сільськогосподарського призначення, внаслідок чого продавцю землі сільськогосподарського призначення спричинено матеріальну шкоду, уповноважені особи несуть перед такими продавцями відповідальність в повному обсязі завданої матеріальної шкоди.

РОЗДІЛ ІІ. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Стаття  9. Розпорядження землями сільськогосподарського призначення та неприватизованими землями.

 

  1. Право розпорядження землями сільськогосподарського призначення, право власності на які набуто громадянами України відповідно до законодавства про приватизацію земель сільськогосподарського призначення, мають виключно землевласники.
  1. Право розпорядження неприватизованими землями  мають органи влади у межах, визначених Конституцією України. 

   Приватизація земель сільськогосподарського призначення, передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення всіх видів  у власність громадян України безоплатно здійснюється органами влади з дотриманням вимог Земельного Кодексу України щодо особливого правового режиму категорій земель України, відповідно до якого суб’єктами приватизації земель сільськогосподарського призначення та права на отримання у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення безоплатно є виключно селяни та особи, визначені підпунктом  г) пункту 2 Розділу IX »Прикінцеві положення», частиною другою п.8 Розділу X »Перехідні положення» Земельного Кодексу України.

  1. Неприватизовані землі, на яких розташовані будівлі, споруди, інші господарські об’єкти сільськогосподарських підприємств, з водними і полезахисними об’єктами включно, передаються  у колективну, приватну власність за рішенням (згодою) землевласників, яке є підставою для реєстрації права власності на землю у розмірі земельних ділянок (територій), відведених (виділених,  задіяних, призначених) для розташування і використання цих будівель, споруд, інших господарських об’єктів за цільовим призначенням при їх проектуванні чи фактичному використанні. 

 4.Спори щодо розподілу та передачі у колективну, приватну власність неприватизованих земель вирішуються у судовому порядку. 

 

  1. Розпорядження іншими землями здійснюється відповідно до законодавства України.

 

Стаття 10. Розпорядження нерозподіленими землями

 

  1. Нерозподілені землі  є об’єктом спільної (колективної) власності землевласників, які брали участь у розпаюванні землі сільськогосподарського призначення, і можуть бути об’єктом обігу земель сільськогосподарського призначення після реєстрації у встановленому порядку права колективної, приватної власності на них.

 

  1. Нерозподілені землі передаються у  колективну, приватну  власність безоплатно за рішенням землевласників, яке є підставою для реєстрації права власності на землю.

 

  1. Нерозподілені землі, на яких розташовані будівлі, споруди, інші господарські об’єкти сільськогосподарських підприємств, передаються у колективну, приватну власність за рішенням (згодою) землевласників, яке є підставою для реєстрації права власності на землю у розмірі земельних ділянок (територій),  відведених (виділених, задіяних, призначених) для використання цих будівель, споруд, інших господарських об’єктів за цільовим призначенням при їх проектуванні чи фактичному використанні.  

 

  1. Спори щодо розподілу та передачі у  колективну, приватну власність нерозподілених земель вирішуються  в судовому порядку.

 

Стаття  11. Способи відчуження землі сільськогосподарського призначення

 

  1. Відчуження землі сільськогосподарського призначення може відбуватися за будь-якими правочинами з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

 

Стаття 12Переважне право придбання землі сільськогосподарського призначення

  1. Члени сім’ї продавця та інші особи, визначені цим Законом, мають переважне право придбання землі сільськогосподарського призначення при її відчуженні.   

 

  1. Переважне право на придбання землі сільськогосподарського призначення особами, які визначені цим Законом, реалізується почергово.
  1. Переважне право першої черги на придбання землі сільськогосподарського призначення мають інший з подружжя, діти, батьки продавця. 

 

  1. Переважне право другої черги на придбання землі сільськогосподарського призначення мають рідні брати та сестри, дід та баба, онуки продавця, а також особи, які проживали із продавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до моменту прийняття продавцем рішення щодо відчуження землі сільськогосподарського призначення.
  1. Переважне право третьої черги на придбання землі сільськогосподарського призначення має власник суміжної землі сільськогосподарського призначення.
  1. Переважне право четвертої черги на придбання землі сільськогосподарського призначення має користувач цієї землі. 

 

  1. У випадку, якщо про намір придбати землю сільськогосподарського призначення повідомили кілька осіб, що мають переважне право на придбання землі в межах однієї черги, продавець здійснює відчуження землі будь-кому з цих осіб на власний розсуд.

 

  1. Кожна наступна черга осіб, що мають переважне право на придбання землі сільськогосподарського призначення, відповідно до статті 13 цього Закону може скористатись своїм переважним правом у разі відмови осіб з попередньої черги від придбання землі сільськогосподарського призначення, або відсутності їх письмового повідомлення щодо реалізації переважного права, у визначених цим Законом порядку та строки.

 

  1. Інші суб’єкти обігу земель сільськогосподарського призначення можуть придбати землі сільськогосподарського призначення у випадку, коли особи, вказані в частинах 2-5 цієї статті, не скористалися переважним правом на придбання землі сільськогосподарського призначення.

 

Стаття 13.  Реалізація переважного права на придбання землі сільськогосподарського призначення та наслідки відмови від переважного права

 

  1. Землевласник, який прийняв рішення щодо відчуження землі сільськогосподарського призначення, набуває статусу продавця і зобов’язаний одночасно письмово повідомити осіб, які згідно цього Закону мають переважне право на придбання землі сільськогосподарського призначення, щодо умов відчуження землі сільськогосподарського призначення. 

 

  1. Особи, що відповідно до цього Закону мають переважне право на придбання землі сільськогосподарського призначення, у разі наявності намірів придбати землю сільськогосподарського призначення, набувають статусу покупця і в десятиденний термін з дня отримання письмового повідомлення щодо відчуження землі сільськогосподарського призначення зобов’язані письмово, рекомендованим листом або під розписку, повідомити продавця щодо намірів та умов придбання землі сільськогосподарського призначення.

 

  1. Недотримання особами, що мають переважне право придбання землі сільськогосподарського призначення, десятиденного строку письмового повідомлення продавця щодо наміру придбати землю сільськогосподарського призначення, тягне за собою втрату ними переважного права на придбання землі сільськогосподарського призначення, та дає продавцю підстави для відчуження землі сільськогосподарського призначення іншим особам.

 

  1. Письмове повідомлення покупця щодо наміру із придбання землі сільськогосподарського призначення, надіслане продавцю відповідно до вимог цього Закону, але із зазначенням гірших умов відчуження землі сільськогосподарського призначення, ніж зазначені у письмовому повідомленні продавця, тягне за собою втрату переважного права такого покупця на придбання землі сільськогосподарського призначення, та дає продавцю підстави для відчуження землі сільськогосподарського призначення іншим особам на умовах, зазначених продавцем у письмовому повідомленні осіб, що мають переважне право придбання землі сільськогосподарського призначення
  2. Відмова користувача землі від переважного права на придбання землі сільськогосподарського призначення за мінімальною ціною є підставою для дострокового, з моменту відчуження такої землі, припинення землевласником в односторонньому порядку договору оренди, використання землі, із дотриманням права власності користувача на врожай та відшкодування витрат на  поліпшення землі.
  1. Правочини із відчуження землі сільськогосподарського призначення, укладені продавцем з іншими особами із порушенням прав осіб, що мають переважне право придбання землі сільськогосподарського призначення, або на гірших умовах, ніж вказані у письмових повідомленнях щодо намірів із відчуження землі сільськогосподарського призначення, є нікчемними.

 

  1. Письмові повідомлення щодо реалізації переважного права на придбання землі сільськогосподарського призначення, зазначені в цій статті, здійснюються шляхом надсилання рекомендованого листа або вручення під розписку. 

 

  1. Письмові повідомлення із доказами їх надсилання (вручення) адресату, зазначені в частині першій та другій цієї статті, є невід’ємною частиною правочину з відчуження землі сільськогосподарського призначення.

 

Стаття 14. Грошова оцінка землі сільськогосподарського призначення при її відчуженні

 

  1. При   відчуженні  землі сільськогосподарського призначення  експертна грошова оцінка проводиться оцінювачем (експертом із оцінки землі) або сторонами правочину з відчуження землі сільськогосподарського призначення. 

   Акт визначення ціни землі, ціни правочину із відчуження землі сільськогосподарського призначення, підписаний сторонами такого правочину, має силу експертної грошової оцінки для даного правочину.

         

  1. Грошова оцінка землі сільськогосподарського призначення не може бути нижчою мінімальної ціни, визначеної цим Законом.

 

Стаття 15. Ринкова ціна землі сільськогосподарського призначення

 

  1. Ринкова ціна землі сільськогосподарського призначення, як основного засобу виробництва, формується з урахуванням її якості, економічної ефективності сільськогосподарського виробництва та попиту на неї.

            

  1. Ринкова ціна землі сільськогосподарського призначення визначається як середня ціна правочинів із відчуження такої землі в районі її місцезнаходження за рік, що передує року вчинення правочину із відчуження землі.

 

  1. У разі, якщо ринкова ціна землі сільськогосподарського призначення не може бути визначена в порядку, встановленому частиною другою цієї статті, для цілей цього Закону ринковою ціною є подвійний розмір мінімальної ціни землі сільськогосподарського призначення.

 

Стаття 16. Мінімальна ціна землі сільськогосподарського призначення

 

  1. Мінімальна ціна землі сільськогосподарського призначення, що відчужується, встановлюється у десятикратному розмірі річної суми платежу за оренду землі (орендної плати), визначеної статтею 288 Податкового кодексу України.

 

Стаття 17. Строк розрахунків за правочином із відплатного відчуження землі сільськогосподарського призначення

 

  1. Строк розрахунків за правочином із відплатного відчуження землі сільськогосподарського призначення не може перевищувати шести місяців із моменту переходу права власності на землю сільськогосподарського призначення до покупця за відповідним правочином. У випадку розстрочення або відстрочки платежу на термін до шести місяців розрахунки за правочином здійснюються із врахуванням рівня інфляції.

 

  1. Недотримання строку розрахунків, визначеного договором, або граничного строку розрахунків, встановлених цим Законом, що призвело до неотримання продавцем коштів за правочином із відчуження землі сільськогосподарського призначення у розмірі, визначеному правочином, є підставою для розірвання продавцем правочину в односторонньому порядку і припинення права власності покупця на землю сільськогосподарського призначення.

 

Стаття 18. Довічна рента

 

  1. У  разі відчуження земель сільськогосподарського призначення за мінімальною ціною покупець зобов’язаний надавати щорічно продавцю довічну ренту у вигляді продукції та послуг, необхідних для мінімального забезпечення життєдіяльності та господарських потреб продавця.

 

  1. Перелік та обсяги продукції та послуг, що складають довічну ренту, визначаються за домовленістю сторін правочину із відчуження землі сільськогосподарського призначення із врахуванням видів сільськогосподарської діяльності покупця.

 

  1. Продукція та послуги у кількості, що перевищує розмір (обсяг) довічної ренти, можуть надаватись на умовах, визначених продавцем та покупцем.

         

  1. Довічна рента у вигляді продукції та послуг надається тільки продавцям, які ведуть присадибне, особисте селянське господарство.
  1. За згодою сторін, довічна рента може надаватись повністю або частково у грошовій формі.

 

  1. У разі, якщо відчуження землі сільськогосподарського призначення здійснено за мінімальною ціною, обов’язки із надання (сплати)  продавцю довічної ренти переходять від покупця до кожного наступного власника землі сільськогосподарського призначення.

 

  1. У разі, якщо правочин із відчуження землі сільськогосподарського призначення вчинено і земля передана  покупцю до початку польових робіт із використання землі, довічна рента надається (сплачується) з року, в якому вчинено  цей правочин.

   У разі укладання правочину із відчуження землі сільськогосподарського призначення після закінчення  польових робіт із використання землі, довічна рента надається (сплачується) із наступного року.

  1. У разі смерті продавця – отримувача довічної ренти покупець надає  йому останню послугу – кошти на поховання та поминання, транспорт тощо. Загальна сума витрат покупця на останню послугу встановлюється у розмірі  річної довічної ренти.

 

Стаття 19. Розмір довічної ренти 

 

  1. Річний розмір (обсяг) довічної ренти визначається у середньому розмірі мінімальної річної суми платежу за оренду землі (орендної плати), встановленої законодавством України, розрахованому за останні десять років.

            

Стаття   20. Відчуження землі сільськогосподарського призначення із перевищенням мінімальної ціни

 

  1. У випадку відчуження землі сільськогосподарського призначення за ціною, що у півтора та більше разів перевищує мінімальну ціну землі сільськогосподарського призначення, визначену відповідно до цього Закону, довічна рента може не надаватись. 

 

  1. У випадку відчуження землі сільськогосподарського призначення за ціною, що перевищує мінімальну ціну менш, ніж у півтора рази, довічна рента надається у розмірі (обсязі) 50 відсотків розміру довічної ренти, визначеного статтею 19 цього Закону.

Стаття 21. Перепродаж землі сільськогосподарського призначення

 

  1. Перепродаж землі сільськогосподарського призначення здійснюється відповідно до законодавства із дотриманням вимог цього Закону щодо суб’єктів обігу земель сільськогосподарського призначення та переходом до кожного нового власника землі обов’язку щодо виплати землевласнику (продавцю) довічної ренти у випадках, коли надання довічної ренти відповідно до цього Закону є обов’язковим.

 

  1. Умови правочинів із відмови від довічної ренти при перепродажу землі сільськогосподарського призначення є нікчемними.

Стаття  22. Особливості іпотеки землі сільськогосподарського призначення 

 

  1. Іпотека землі сільськогосподарського призначення регулюється Законом України “Про іпотеку” із врахуванням вимог, встановлених цим Законом.

 

  1. Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (землю сільськогосподарського призначення)  лише у випадку, якщо він відповідає вимогам, встановленим частиною 2 статті 4 цього Закону.

 

  1. Іпотекодержатель, який не відповідає вимогам, встановленим частиною 2 статті 4 цього Закону, може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом продажу предмету іпотеки (землі сільськогосподарського призначення) на підставі договору з іпотекодавцем або за рішенням суду особі, яка є суб’єктом обігу земель сільськогосподарського призначення та відповідає вимогам, встановленим частиною 2 статті 4 цього Закону.

 

  1. Задоволення забезпеченої іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (землю сільськогосподарського призначення) іпотекодержателем, якщо він не відповідає вимогам, встановленим частиною 2 статті 4 цього Закону, забороняється.
  1. Відчуження предмету іпотеки (землі  сільськогосподарського призначення) здійснюється із дотриманням вимог статей 12, 13, 16-21 цього Закону. 
  1. У випадку відсутності в іпотекодержателя інформації про осіб, які мають переважне право на придбання землі сільськогосподарського призначення, іпотекодержателем в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням землі публікується оголошення про умови відчуження землі, із строком подання письмового повідомлення про намір придбати землю не меншим, ніж тридцять днів з моменту опублікування оголошення.

У випадку, якщо протягом вказаного в оголошенні строку іпотекодержатель не отримав письмового повідомлення осіб, що мають переважне право на придбання землі сільськогосподарського призначення про намір придбати землю сільськогосподарського призначення, іпотекодержатель має право здійснити її відчуження будь-якому іншому  суб’єкту обігу земель сільськогосподарського призначення, який відповідає вимогам, встановленим частиною 2 статті 4 цього Закону.

Стаття 23. Звернення стягнення на землю сільськогосподарського призначення за зобов’язаннями землевласника

 

  1. Звернення стягнення на землю сільськогосподарського призначення за зобов’язаннями допускається виключно на підставі рішення суду в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, при цьому:

 

1) вартість землі сільськогосподарського призначення встановлюється в розмірі ринкової ціни, визначеному відповідно до цього Закону;

 

2)  у випадку, якщо розмір заборгованості за зобов’язаннями землевласника не перевищує розміру мінімальної ціни землі сільськогосподарського призначення, до нового власника землі сільськогосподарського призначення переходить обов’язок щодо надання (сплати) землевласнику іпотекодавцю довічної ренти у повному обсязі;

 

3) у випадку, якщо розмір заборгованості за зобов’язаннями землевласника перевищує мінімальну ціну, довічна рента іпотекодавцю  може не сплачуватися.

 

Стаття  24. Примусове відчуження земель сільськогосподарського призначення

 

  1. Примусове відчуження землі сільськогосподарського призначення здійснюється в судовому порядку у випадках та з підстав, передбачених Кримінальним кодексом України, Законом України “Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності”, цим Законом. 

 

  1. У випадку відчуження землі сільськогосподарського призначення з підстав, передбачених Законом України “Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності”, землевласнику на його розсуд надається рівноцінна земля сільськогосподарського призначення або сплачується ринкова ціна землі сільськогосподарського призначення, яка не може бути меншою десятикратного розміру мінімальної ціни землі сільськогосподарського призначення.

 

Стаття  25. Внесення землі сільськогосподарського призначення до статутного (складеного) капіталу господарського товариства, пайового фонду кооперативу, іншої юридичної особи

 

  1. Землевласник може внести (передати) землю сільськогосподарського призначення до статутного (складеного) капіталу господарського товариства, пайового фонду кооперативу, іншої юридичної особи, яка відповідає вимогам, встановленим частиною 2 статті 4 цього Закону. Внесення землі сільськогосподарського призначення до статутного (складеного) капіталу господарського товариства, пайового фонду кооперативу, іншої юридичної особи є відчуженням землі сільськогосподарського призначення, до якого не застосовуються вимоги щодо переважного права на придбання землі сільськогосподарського призначення.

 

  1. Земля сільськогосподарського призначення передається до статутного (складеного) капіталу господарського товариства, пайового фонду кооперативу, іншої юридичної особи на підставі письмового договору. 

Істотними умовами такого договору є:

 

1) вартість вкладу (внеску) землевласника як засновника (учасника), який вносить землю сільськогосподарського призначення до статутного (складеного) капіталу господарського товариства, пайового фонду кооперативу, іншої юридичної особи, яка не може бути меншою, ніж мінімальна ціна землі сільськогосподарського призначення, визначена відповідно до цього Закону;

 

2) зобов’язання юридичної особи щодо сплати землевласнику щорічно в грошовій та/або натуральній формі його частки прибутку, дивідендів, інших видів виплат, що припадають на його частку (пай, долю, акції тощо) в статутному (складеному) капіталі господарського товариства, пайовому фонді кооперативу, іншої юридичної особи, в розмірі не меншому, ніж розмір мінімальної орендної плати за землю, визначеної законодавством України;

 

3) зобов’язання юридичної особи щодо дотримання вимог частини 1 статті 21 цього Закону у випадку перепродажу землі сільськогосподарського призначення.

 

  1. У випадку порушення юридичною особою будь-якої з істотних умов договору, землевласник має право в односторонньому порядку розірвати такий договір, а земля сільськогосподарського призначення підлягає вилученню із статутного (складеного) капіталу господарського товариства, пайового фонду кооперативу, іншої юридичної особи та поверненню землевласнику.

 

  1. Відчуження господарським товариством, кооперативом, іншою юридичною особою землі сільськогосподарського призначення, внесеної землевласником до статутного (складеного) капіталу такого господарського товариства, пайового фонду кооперативу, іншої юридичної особи, відчуження землевласником частки (паю, долі, акцій тощо) у статутному (складеному) капіталі господарського товариства, пайовому фонді кооперативу, іншої юридичної особи, відбувається із дотриманням вимог частини 1 статті 21 цього Закону. 

Стаття  26. Дарування земель сільськогосподарського призначення

  1. Землевласник має право вільно та  безперешкодно передати землю сільськогосподарського призначення у власність безоплатно (подарувати) своїм дітям (у тому числі усиновленим), іншому з подружжя, батькам, рідним братам, рідним сестрам, бабі, діду, онукам, особі, яка проживала із землевласником однією сім’єю не менш як п’ять років до моменту прийняття продавцем рішення щодо відчуження землі сільськогосподарського призначення, але не перебуває із ним у шлюбі, а також утриманцю – неповнолітній або непрацездатній особі, яка не є членом сім’ї землевласника, на момент прийняття землевласником рішення щодо дарування землі сільськогосподарського призначення одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
  1. Дарування земель сільськогосподарського призначення іншим особам підлягає контролю з боку уповноваженої особи на предмет приховування іншої угоди, і в разі виявлення такого приховування тягне за собою позбавлення права власності на землю в судовому порядку. 

 

  1. Відчуження земель сільськогосподарського призначення шляхом дарування позбавляє землевласника права на довічну ренту.

 

Стаття 27. Обмін земель сільськогосподарського призначення

 

  1. Обмін земель сільськогосподарського призначення на рівноцінну землю сільськогосподарського призначення здійснюється без дотримання вимог цього Закону, встановлених для відчуження землі сільськогосподарського призначення.

   Рівноцінними є землі сільськогосподарського призначення, розміри, якість та ринкова вартість яких відрізняються не більше ніж на 10 відсотків.

 

  1. Обмін земель сільськогосподарського призначення на нерівноцінну землю сільськогосподарського призначення, інше нерухоме або рухоме майно може здійснюватися із дотриманням вимог цього Закону щодо суб’єктів обігу земель сільськогосподарського призначення, переважного права на придбання землі сільськогосподарського призначення, мінімальної ціни відчуження землі сільськогосподарського призначення та виплати довічної ренти.

 

Стаття 28. Спадкування земель сільськогосподарського призначення

 

  1. Спадкування земель сільськогосподарського призначення здійснюються відповідно до Цивільного кодексу України.

 

  1. У випадку, якщо на момент смерті продавця – отримувача довічної ренти, на його утриманні перебувала неповнолітня або непрацездатна особа, яка одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для такої особи єдиним або основним джерелом засобів до існування, право на довічну ренту переходить до цієї особи (до досягнення повноліття або відновлення працездатності).

Стаття  29. Істотні умови правочинів із відчуження земель сільськогосподарського призначення

 

  1. Відчуження земель сільськогосподарського призначення відбувається із дотриманням істотних умов правочинів, встановлених Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України і цим Законом.

 

  1. Відмова від істотних умов правочинів є нікчемною.

 

  1. У випадку відплатного відчуження землі сільськогосподарського призначення істотними умовами правочину є:

 

1) ціна правочину із відчуження землі сільськогосподарського призначення, визначена відповідно до цього Закону;

 

2) зобов’язання покупця надавати (сплачувати) продавцю довічну ренту у випадках та порядку, передбачених цим Законом, із зазначенням розміру (обсягу), форми довічної ренти, строків та порядку її надання (сплати);

 

3) строки, форма, порядок розрахунків;

 

4) зобов’язання продавця у випадку визнання правочину із відчуження землі сільськогосподарського призначення недійсним або припинення такого правочину з ініціативи та (або) вини продавця повернути покупцю отримані за правочином грошові кошти та всі понесені витрати, пов’язані із укладенням такого правочину.

 

5) інші умови, визначені істотними цим та іншими законами, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 30. Реєстрація правочинів з відчуження земель сільськогосподарського призначення

 

  1. Правочини з відчуження земель сільськогосподарського призначення вчиняються в письмовій формі, нотаріально посвідчуються і реєструються за місцезнаходженням землі сільськогосподарського призначення уповноваженими особами, повноваження яких поширюються на відповідний район, після проведення ними контролю ( правової експертизи) угоди ( правочину) відповідно до вимог статті 7 цього Закону. 

 

  1. Правочини з відчуження земель сільськогосподарського призначення набувають юридичної сили з моменту їх реєстрації.

Стаття 31. Особливості зняття та відчуження ґрунтів

 

  1. Зняття ґрунтів з метою відчуження допускається виключно за наявності дозволу органу влади. 

 

  1. Орган влади розглядає подання землевласників щодо зняття ґрунтів з метою їх відчуження та ухвалює умотивоване рішення щодо надання дозволу на зняття ґрунтів або про відмову у наданні такого дозволу. 

Відмова в наданні дозволу на зняття ґрунтів з метою відчуження може бути оскаржена в судовому порядку.

  1. Відчуження ґрунтів без дозволу органів влади забороняється та тягне за собою встановлену законом відповідальність.

 

  1. Часткове зняття землевласниками ґрунтів для власних потреб відбувається за рішенням землевласника та не потребує будь-якого дозволу органів влади.

 

  1. Продаж чи відчуження в інший спосіб ґрунтів за межі території України (експорт) забороняється.

 

Стаття 32. Наслідки невиконання повноважень органів влади із регулювання відчуження ґрунтів

 Невиконання (неналежне виконання) органами влади повноважень по регулюванню відчуження ґрунтів, яке призвело до несанкціонованого зняття ґрунтів з метою відчуження, тягне за собою матеріальну відповідальність органів влади у повному обсязі шкоди, спричиненої зняттям ґрунтів, і затрат на рекультивацію.

Стаття  33. Кредитування обігу земель сільськогосподарського призначення 

  1. Обіг земель сільськогосподарського призначення між продавцем і суб’єктами обігу земель сільськогосподарського призначення, визначеними пунктами 2, 3 статті 12 цього Закону, спрямований на збереження земель сільськогосподарського призначення у власності селянської родини, є одним із головних пріоритетів державної земельної політики і підлягає стимулюванню шляхом надання покупцям з числа вказаних суб’єктів обігу земель сільськогосподарського призначення довгострокових, на термін до 25 років, пільгових банківських кредитів у розмірі вартості землі за мінімальною ціною, із сплатою за покупців 100% процентів ставки за кредитним договором за рахунок коштів державного бюджету. 
  1. Обіг земель сільськогосподарського призначення за мінімальною ціною між продавцем і суб’єктами обігу земель сільськогосподарського призначення, визначеними пунктами 4, 5 цього Закону, підлягає стимулюванню в порядку, визначеному п.1 статті 33 цього Закону, за наступних умов: 

2.1. покупець є селянином, який веде присадибне, або присадибне і  особисте селянське господарство;

2.2. покупець є сільгоспвиробником, який підпадає під визначення малого або середнього фермера чи сільськогосподарського підприємства. 

РОЗДІЛ ІІІ. ПЕРЕХІДНІ ТА ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

 Цей Закон набуває чинності з моменту його офіційного оприлюднення.

 Нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

 Кабінету Міністрів України протягом одного року забезпечити передачу у  колективну, приватну власність усіх нерозподілених земель та неприватизованих земель в порядку, визначеному Земельним кодексом України та цим Законом.

 Кабінету Міністрів України в одномісячний строк:

 1) затвердити типові форми правочинів із відплатного відчуження землі сільськогосподарського призначення;

 2) забезпечити офіційне оприлюднення місцевими органами влади розміру середньої орендної плати, розрахованого за 1996-2016 роки, по кожному району;

3) затвердити Державну програму погашення 100 % процентної ставки за  кредитними договорами покупців на придбання землі згідно статті 33 цього Закону. 

 4) привести нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України у відповідність до цього Закону;

 5) забезпечити приведення нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади у відповідність до цього Закону;

 6) забезпечити ухвалення центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону. 

 У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27 із наступними змінами):

 а)  статтю  3 доповнити частиною третьою такого змісту:

 «3.Обіг земель сільськогосподарського призначення регулюється із врахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про обіг земель сільськогосподарського призначення».;

 б) статтю 22 доповнити частиною шостою такого змісту:

 «6. Обіг земель сільськогосподарського призначення регулюється із врахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про обіг земель сільськогосподарського призначення. «;

 в) статтю 81 доповнити частиною п’ятою такого змісту:

 «5. Набуття права власності на землі сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення.»;

 г) статтю 82 доповнити частиною п’ятою такого змісту:

 «5. Набуття права власності на землі сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення. «;

 ґ) статтю 130 викласти в такій редакції:

 «Стаття 130. Покупці земель сільськогосподарського призначення

1.Покупцями земель сільськогосподарського призначення можуть бути особи, визначені Законом України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення.»;

 д) пункти 13 – 15, 18 розділу Х “Перехідні положення” виключити.

 

     Голова 

Верховної Ради України

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *