07.08.2019

Куди вони йдуть і хто їх веде

Близько чотирьох років тому, коли після Майдану-2013/2014 минуло вже півтора року, одне з друкованих видань помістило статтю «Куди йдуть Порошенко і Яценюк». Я дуже добре запам‘ятав її, тому що це був один із тих випадків, коли читаєш — і на весь світ криком кричати хочеться.

Від тієї тупої маячні, яку несуть «провідні західні політики й аналітики» щодо «успішності» українських «реформ». І від неможливості всю цю неправду  зупинити.

На той час жодна тверезомисляча людина вже не мала сумнівів щодо тих «реформ». Вже було ясно, що це тільки прикриття нових корупційних технологій — плюс ще небачені до того темпи руйнації української державності.

Зокрема шляхом адміністративно-примусового, явно неконституційного і антинародного «добровільного об’єднання громад» і відповідної незаконної ломки адміністративно-територіального устрою держави.

Тобто, грубого і явного, відкритого порушення конституційного ладу. Надворі насильницька «колективізація громад», жахливе знедолення народу, відкрите розкрадання усього, із зарубіжними «допомогами» включно — а нашим «західним друзям» все «божа роса».

Ще й заохочують  «посилити й прискорити»!

Згадалося недарма. Ми черговий раз «на порозі змін».

Це вже четвертий поріг. Три попередні шанси покінчити з проблемами  змарновані. Вже тричі «новими владами» не зроблено найголовнішого і найперш необхідного — не притягнуті до відповідальності попередні можновладці/політики/злочинці.

У 1991 — Компарія і її функціонери, причетні до злочинів проти народу.

У 2005 — Кучма і всі привладні політичні партіі з їх лідерами, причетні до узурпації влади, грабежу народу і розвалу держави.

У 2014 — Янукович і всі привладні  політичні партії з їх лідерами, причетні до подальшої узурпації влади, грабежу народу і розвалу держави.

Запитайте політичних експертів — їх тепер в Україні більше ніж слюварів або двірників, — чому так сталося, і вони назвуть вам купу причин. Не назвуть лише дві  головних:

— тому що ворон ворону ока не виклює;

— тому що «зарубіжний обком» не дозволяє.

І не треба тут про конспірологію. Зовнішнє управління вже давно є очевидним, для необізнаних можу уточнити — з перших днів незалежності. У зв’язку з чим, звісно, це слово треба було б брати у лапки. Просто дуже не хочеться.

Сьогодні питання до президента Зеленського: Ви теж не плануєте скористатися цим нашим шансом?

Підкреслюю — нашим. Бо це шанс не  тільки Президента України, як би він не звався, і не тільки політичної партії, яка отримала велику підтримку народу — як би ця партія не називалася.

Це шанс всієї країни, нації.

Народ надав президенту Зеленському і його партії такий обсяг повноважень, який є більш ніж достатнім для втілення в життя всіх без винятку народних очікувань.

Всіх !

І тепер, на відміну від усіх інших разів, нема і не буде на кого списувати «невдачі».Ніяких «невдач» нїколи й не було. Були й будуть тільки або «я хотів це зробити», або «я не хотів цього зробити».

Всі попередні українські «влади», із останньою «майданівською» включно, попри те що без кінця «співпрацювали з Заходом» і постійно отримували похвали від нього, тим не менш завжди впевнено рухалися рівно в протилежний бік.

І вниз. Тому що насправді вони  «західних  друзів»  завжди лиш за дурників тримати, а слухалися зовсім  інших.

Тепер з цим можна покінчити — грамотно, виключно у правовий спосіб, швидко і назавжди. Має відбутися повна політична люстрація з притягненням до заслуженої кримінальної відповідальності всіх гнобителів народу. З лідерами «партій Майдану» й іншими можновладними злочинціями 2014-2019 років включно.

У день, коли в центральних органах влади буде завершена зміна усіх керівних кадрів — а це можна зробити вже у вересні, — має бути виданий відповідний указ Президента України. Історичний, справді доленосний. Його треба готовити вже сьогодні — це чимала робота.

За Вами слово, пане президенте.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *