07.07.2021

  Мама олігархату і бандовлади.                                           Пару слів до 25 річниці Конституції України

Минуло 28 червня, в офіційних колах та в засобах масової дезінформації нарешті припинилися теревені про Конституцію України.

Із усього набалаканого високими можновладцями у святкові дні ясно — змін на краще в Україні не буде.

Тому що ніхто не називає головних причин трагедії українського народу, прямо повязаних із Конституцією, з її офіційним тлумаченням, і не збирається їх виправляти.

Лише президент Зеленський злегка обмовився про те, що живемо ми не за тією Конституцїєю, яка насправді є чинною, що республіка у нас насправді президентсько-парламентська, а не навпаки — як просторікують різні публічні блазні.

І на цих декількох натяках на конституційні проблеми — все.

Між тим саме хитро виписаний текст Конституції та ще хитріше його офіційне тлумачення є першоосновою формування олігархату, тотальної корупційної системи, свавілля з грабежу народу та знищення української державності.

Головна конституційна проблема України — убивство у зародку принципу верховенства права.

Відповідно до імперативної норми частини 1 статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Але на практиці вищі керівники органів влади та судді КСУ неправильним офіційним тлумаченням частини 2 ст.152 Конституції України «обнулили» його практично одразу ж після офіційного визнання. Всупереч принципам права та імперативним приписам Конституції України, зокрема тієї ж статті 8, вони вирішили офіційно вважати неконституцїйні закони такими, що з моменту їх прийняття і до дня ухвалення рішення КСУ про їх неконституційність мають юридичну силу, є діючими і породжують правові наслідки.

Цей правовий нонсенс, з приводу якого нема цензурних епітетів, було закріплено вже в грудні 1997 року рішенням КСУ N 8-зп. Ним українські слуги олігархату офіційно керуються і досі.

Тобто, «політичною елітою» було придумано і впроваджено рівно таке тлумачення Конституції, яке їй потрібне для грабежу країни. Щоб можна було без огляду на Основний Закон, на права людей приймати завідомо антинародні, грабіжницькі закони, і щоб їх визнання в майбутньому неконституційними не призводило до необхідності повертати вкрадене.

Тоді коли внаслідок реальної дії принципу верховенства права, зокрема у системному зв’язку та взаємодії з іншими нормами статті 8, статею 22 Конституції України тощо всі акти, що протирічать принципу верховенства права, приписам Конституції, інших актів, що мають вищу юридичну силу, апріорі, з моменту їх прийняття, де-юре є недійсними, «мертвими», вони не мають юридичної сили, не породжують правових наслідків, ніхто не повинен їх дотримуватися, вони не мають застосовуватися.

Антиконституційний закон завжди ставить службову особу, яка займається правозастосувальною практикою, перед вибором: керуватися положенням «закону», яке протирічить Конституції, чи нормами і приписами Конституції? Українські судді й інші можновладці в таких ситуаціях замість логічного і належного вибору на користь принципу верховенства права та законів вищої юридичної сили вже 25 років ігнорують їх і керуються неконституційними «законами».

При впровадженні належного офіційного тлумачення норм Конституції наступлять відповідні наслідки — всі засновані на неконституційних законах правочини «автоматом» стають недійсними.

Тобто, реанімація принципу верховенства права через його належне тлумачення одним махом, у правовий спосіб, вирішує проблеми деолігархізації та свавілля судей.

«Боротьба за дотримання принципу верховенства права» буде пустими балачками до тих пір, доки хибне офіційне тлумачення приписів статті 8, частини 2 статті 152 Конституції України не буде офіційно виправлене.

Що може бути легко здійснено як КСУ, так і через механізм повноважень РНБО і Президента України.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *