30.06.2021

У круїз під вітрилами: в Миколаєві все популярніший туристичний яхтинг (ФОТО)

Місцевий яхт-клуб пропонує кожному бажаючому спробувати себе капітаном, а невдовзі – піти на яхті й на цікаві екскурсії.

Ще донедавна слово «яхтинг» у багатьох із нас асоціювалося суто з видовищним видом спорту. Та сьогодні яхтинг – це передусім перспективний напрямок розвитку туризму та пропаганди здорового способу життя. І не дивно: це один із найбільш захопливих й екологічних видів відпочинку. А круїзний або туристичний яхтинг уже стає доступним не лише представникам заможних верств населення, а й широкому загалу. Фахівці запевняють, що цей вид розваг дуже демократичний і за рівнем комфорту навіть схожий з пляжним відпочинком. А відтак, ним без особливих проблем може займатися пересічний турист, навіть не маючи відповідних навичок. Були б бажання та вода.

Сьогодні туристичний яхтинг найбільш поширений у середземноморських країнах, ним залюбки займаються і на Карибах, у Таїланді, Австралії. Розвивати цей напрямок туристичної галузі взялися й у нас у Миколаєві. Тут є всі можливості, щоб якісний здоровий відпочинок під вітрилами став масовим. І майже кожні вихідні протягом літа в Миколаєві проходитимуть різноманітні заходи на воді – наприклад, регати. Буде можливість і мешканцям міста, і його гостям відчути себе трішки яхтсменами.

Чому яхтинг – це не лише якісний відпочинок, а й здоровий спосіб життя? Що саме він виховує у своїх послідовниках? Хто може ним займатися і чи по кишені це українцям?

Про це та інше розпитали голову громадської організації (ГО) «Яхт-клуб «Стрілка», командора яхт-клубу Сергія Мірошника, голову Громадської ради з питань туризму при Департаменті економічного розвитку Миколаївської міськради Олега Кречуна, капітана яхти «Катерина» Олександра Скляра та члена єдиного в Миколаєві жіночого екіпажу яхти «Антей» Антоніну Бичкову.

НА ТЕНДРУ, КІНБУРН ЧИ БЕРЕЗАНЬ У СУПРОВОДІ ДЕЛЬФІНІВ

— Як давно у Миколаєві почав розвиватися яхтинг? Що цьому сприяло?

Сергій Мірошник: У Миколаєві ще з давніх-давен морські офіцери організовували перегони на шлюпках. Для екіпажів кораблів це було питанням виживання під час критичних ситуацій, які траплялися у морі. А щоб тренування були більш цікавими, їх проводили у вигляді змагань. Для цього кожний корабель виділяв призову шлюпку (так традиційно на флоті називають шлюпки, які беруть участь у змаганнях), які ходили як на веслах, так і під вітрилами.

Сергій Мірошник
Сергій Мірошник

У 1887 році тут був організований перший яхт-клуб, який уже мав не лише шлюпки, а й вітрильники спеціальної конструкції – яхти. Ініціатором створення яхт-клубу був морський офіцер Євген Голіков й існував клуб на добровільні внески. Це було об’єднання людей, які займалися саме яхтингом.

За радянської влади яхт-клуб існував під егідою ДТСААФ і профспілок. Миколаївські яхтсмени не раз демонстрували високі результати. Згадаймо хоча б легендарну яхту «Ікар», яка першою в СРСР здійснила навколосвітню подорож. А у 1990-х роках для них настали важкі часи, яхтинг у Миколаєві зберігся завдяки ентузіастам. Екіпажі утримували судна практично власним коштом.

У минулому році в Миколаєві на базі колишньої водної станції суднобудівного заводу створили громадську організацію «Яхт-клуб «Стрілка». Наразі вона об’єднує 80 учасників, має 15 яхт і катер.

— А чому саме у Миколаєві слід займатися цим? Південь України – великий.

Сергій Мірошник: Тут є чудові умови, які дозволяють зробити Миколаїв ключовою точкою для розвитку яхтингу в Північному Причорномор’ї. По-перше, є річки, лиман і вихід до моря. Ми маємо всю необхідну інфраструктуру: верфі, які забезпечать і побудову, і ремонт яхт; майстрів по вітрилах, корпусах, навігаційних і електросистемах; є морська школа і навіть університет кораблебудування. А ще у нас прекрасні можливості для забезпечення міжсезонних стоянок яхт. У світі це коштує недешево. Навіть в Одесі стоянка яхти середніх розмірів обійдеться приблизно у 1000 доларів на місяць, тоді як у нас – до тисячі гривень! Тому в Миколаєві вже зараз стоять яхти з інших міст. Крім того, вирішено й питання безпеки: віддалена від моря добре захищена акваторія дозволяє не турбуватися під час погіршення погоди.

Зараз розглядається проєкт створення у Миколаєві яхтенної марини під стоянку 300-400 яхт на воді, й ще стільки ж можна буде підняти на берег. А ще ми завжди, за будь-яких умов, проводимо регати – спортивні, екологічні, пізнавальні тощо.

— А як сьогодні виглядає туристичний яхтинг у місті?

Олександр Скляр: Ми давно практикуємо цей вид відпочинку. На невеликих яхтах ходимо вгору по Південному Бугу. На більших – у бік моря.

Олександр Скляр
Олександр Скляр

Якщо буде більше туристів, їх можна розсадити на кілька яхт, зібрати їх у караван і йти, скажімо, в бік Кінбурнської коси. На мій погляд, такий варіант відпочинку буде користуватися неабияким успіхом. Адже це нове, цікаве, мало хто це робить. Люди матимуть змогу і подивитися, і повчитися, й відпочити. Та й сам Миколаїв з води виглядає шикарно!

Кількість туристів можна збільшувати за рахунок того, що на ніч будемо причалювати до берега, тобто частина людей зможуть ночувати у наметах і насолоджуватися природою. Подорож може бути розрахована як на день, так і на кілька діб.

— Тобто, щось на кшталт туру вихідного дня?

Олександр Скляр: Можливі різні варіанти. Наприклад, якщо йдеться про тур вихідного дня, то найкраще зробити його старт з Очакова. А туди доїхати автотранспортом з Миколаєва, Коблево чи Рибаківки, де влітку багато відпочивальників, яким набридло лежати на пляжі. З Очакова на яхті ми йдемо, скажімо, до Тендрівської коси. Там ночівля, знайомство з місцевою флорою і фауною, юшка зі свіжих морепродуктів біля вогнища, а на наступний день – повернення.

Острів Тендра – це унікальна природна перлина. Уявіть, тут є дикі коні. Як стверджують старожили, кінський табун потрапив сюди ще під час Другої Світової війни. Згодом про тварин забули, але вони навчилися там виживати і навіть п’ють солону воду. І не тільки вони. Був такий випадок: сплю я у наметі, прокидаюсь від якихось дивних звуків. Дивлюсь – поряд величезний кабан, прийшов водички попити. Згодом з’ясувалося, що кілька років тому від доглядача місцевого маяка втекли п’ятеро свійських свиней – він їх навіть по іменах знає. Тварини розбіглися, ведуть напівдикий спосіб життя і «розважають» туристів.

На Тендрі немає людей, там мешкає тільки маячник. Навкруги лише пісок, але при цьому – є ділянка асфальтованої дороги, уздовж якої стоять стовпи з ліхтарями. Кажуть, це залишки колишньої бази космонавтів.

— А правда, що яхти часто супроводжують зграї дельфінів?

Олександр Скляр: Так, вони тримаються біля людей у подорожах і навіть ночують поряд. Ось, скажімо, на Тендрі навіть можна почути як сплять дельфіни, бо вони своєрідно хроплять. Це відбувається тому, що коли дельфін засинає, то занурюється у воду, яка потрапляє йому в дихальний клапан. Тоді він випускає фонтан – саме цей звук і схожий на хропіння.

— Які ще маршрути ви могли б запропонувати відпочивальникам?

Олександр Скляр: Дуже цікавий круїз на Кінбурнську косу. Або у Ягорлицьку затоку. Ще один більш тривалий маршрут – спочатку на Тендру, потім на Кінбурн, а далі – на острів Березань. Якщо на цей маршрут вийти з Очакова, то подорож займе 3 дні, з Миколаєва – 5.

Сергій Мірошник: На Березані також є багато чого цікавого. Зараз це незаселений острів, але там є багато історичних пам’яток: розкопки античного поселення, залишки турецької фортеці тощо. А ще цікавою може бути подорож у дельту Дніпра – особливо для тих, хто любить ловити рибу. Можна возити до Національного археологічного заповідника «Ольвія» і ще багато куди.

Всі ці подорожі доступні вже сьогодні. Але щоб поставити їх на потік, потрібно об’єднати зусилля влади і громадськості. Саме це завдання ми ставимо перед своєю організацією.

КОМУ ПІД СИЛУ «ПОТРАВИТИ СТАКСЕЛЬ»

— А можна займатися яхтингом періодично, скажімо, наїздами з іншого міста? Чи все ж новачку неодмінно треба взяти відпустку і присвятити яхтам кілька тижнів?

Олександр Скляр: Якщо мова йде про круїзний яхтинг, то можна як завгодно. Певна річ, коли ви у відпустці, то буде можливість більше дізнатися й сходити по кількох маршрутах.

— Все ж таки, яку підготовку повинен мати новачок?

Сергій Мірошник: Круїзний яхтинг має кілька різновидів. Перший – це чартер без капітана. Це коли людина, яка бере в оренду судно, має право на керування яхтою.

Другий варіант – компанія з 4-8 осіб орендує яхту, але керування нею здійснює капітан, а інші допомагають. Це дуже популярно, зокрема, й тому, що не обов’язково мати певні навики управління. Але новачки можуть отримати тут початкові знання.

Людям цікаво опановувати «яхтову науку» навіть у морських термінах і сленгах: «підібрати грот», «потравити стаксель», «гік», «бейдевінд» тощо. Багато хто вперше чує ці слова. Був у нас такий випадок: приїхали відпочити директор фірми з секретарем. Почувши все це, чоловік каже своїй помічниці: «Бери блокнот, ручку і записуй – будемо опановувати».

Ну, а щоб отримати не тільки ліцензію, а й справжній досвід яхтового капітана, потрібно кілька років ходити в екіпажі матросом, потім старпомом. І тільки після цього можна здавати на права.

Є й третій варіант – чартер с екіпажем. Це коли ви на яхті просто відпочиваєте і не берете участь в управлінні судном. Ви пасажир, а команда вас катає і годує. Це доступно для непідготовлених людей.

— А є вікові чи якісь інші обмеження для заняття яхтовим туризмом?

Олександр Скляр: Знаєте, у нас кажуть: без вікових обмежень можна займатися двома видами спорту – преферансом і яхтингом.

Сергій Мірошник: У нас є діючі капітани – Борис Лігерман і Леонід Дворецький, яким наразі за 70 років, і почуваються вони відмінно, бо займаються цим з дитинства. Це яскравий приклад того, що яхтинг – це здоровий спосіб життя.

Олег Кречун: Хочу додати, що зараз в Україні є програма реабілітації учасників АТО, у тому числі – й завдяки вітрильному спорту. Є навіть приклади, коли для участі в перегонах на яхтах збирають команди з людей, які мають протези кінцівок.

Олег Кречун
Олег Кречун

— Жінки теж нарівні з чоловіками можуть займатися яхтингом?

Антоніна Бичкова: Наш екіпаж на чолі з капітаном Наталією Кубіцькою – яскраве тому підтвердження. У нас займаються дівчата різного віку – від 12 років і до 50 плюс. За підсумками минулого року, по гонках у Миколаєві наш жіночий екіпаж посів перше місце у загальному рейтингу.

Антоніна Бичкова
Антоніна Бичкова

— І все ж, мабуть, конкурувати з чоловіками важко?

Антоніна Бичкова: Важкувато, але ми дуже наполегливі й старанні. Так, чоловіки нам інколи допомагають, щоправда, на березі. Коли ж ми виходимо на гонку, то тоді вже кожен за себе.

— Що відчуває людина, яка займається яхтингом? Від чого отримує задоволення, що він прищеплює своїм послідовникам?

Антоніна Бичкова: Я доросла жінка, маю трьох дітей, внучку, домашні турботи. Але яхтинг не покидаю, бо це дисциплінує, вимагає вести здоровий спосіб життя, тримати себе у хорошій формі. Ми об’єднані цікавою справою. У кожного з нас своє життя, свої проблеми, своя робота: хтось підприємець, хтось лікар чи студент. Але як тільки ти піднімаєшся на яхту, то все інше залишається на березі. Перед тобою лише вода, сонце, вітрила, люди, на яких можна покластися у будь-яких життєвих ситуаціях. Повний драйв… Словами ці відчуття важко передати.

Олександр Скляр: Ходіння під вітрилами – це напрочуд захопливе видовище. Особливо це цікаво людям, які мешкають далеко від моря. Ти перебуваєш на воді, дихаєш чистим, насиченим йодом повітрям, можеш купатися, засмагати, милуватися околицями…

Олег Кречун: Нещодавно я вперше у житті брав участь у справжній регаті, мене взяли молодшим матросом. Це складніше за круїз. Але тут додається дух змагань і вражень ще більше – адреналін зашкалює. Відчуття неповторні: свист вітру, крен яхти, здається, що вона летить над водою. Коли стихає вітер, вся команда намагається «спіймати» його… Це щось неймовірне!

— У Миколаєві часто організовують екологічні регати… Чим вони особливі?

Антоніна Бичкова: Екологічні регати ходять, як правило, на Кінбурнську косу з її первозданною природою, унікальними озерами, ендеміками… Яхтсмени пропагують чисте довкілля. Після того, як почали організовувати екологічні регати, навіть у бувалих спортсменів змінилося ставлення до навколишнього середовища. Ніхто не викидає сміття за борт за будь-яких обставин… Якщо в когось випадково вітер зніс пляшку чи пакет, їх одразу намагаються виловити.

ЯХТИНГ ТІЛЬКИ ДЛЯ ЗАМОЖНИХ – МІФ

— Як у подальшому може самореалізуватися той, хто займається яхтингом?

Олександр Скляр: Насамперед, це можливість отримати престижну професію. На нашій яхті, а їй уже 30 років, було чимало капітанів. З них як мінімум 8 пішли працювати на закордонних суднах. У літній час вони отримують зарплату від 1,5 тисячі євро. Плюс – повне забезпечення житлом та харчуванням. Зараз капітани дуже затребувані: кількість яхт у світі зростає швидше, ніж тих, хто може ними кваліфіковано управляти.

Сергій Мірошник: До речі, у Миколаєві для підготовки капітанів є всі можливості. Спочатку це дитячі секції, потім практика на крейсерських яхтах. Далі – отримання професії, зокрема, ліцензії капітана яхти.

— Хто саме є членами яхт-клубу «Стрілка»? Чи відповідає дійсності твердження, що яхтинг – задоволення не для середнього гаманця?

Сергій Мірошник: У нас зібрались люди віком від 11 до 72 років. І ми запрошуємо до себе усіх бажаючих. Потрібно спростувати міф про те, що яхтинг – тільки для багатих, бо це не так. Причому, це стосується як занять вітрильним спортом, так і круїзним яхтингом. Вступити до нашого яхт-клубу в якості члена екіпажу може кожен, для цього не потрібні гроші. Є лише одна важлива вимога – треба працювати на яхті, доглядати за нею, мити, фарбувати, тобто любити цю справу.

— А круїзний яхтинг дорого коштує?

Олександр Скляр: На мою думку, це можуть дозволити собі люди з різним достатком. Наприклад, одноденний бюджетний відпочинок у Коблево з проживанням і триразовим харчуванням обійдеться у приблизно 1000 гривень з людини. На яхті це буде приблизно так само, а те, що це буде цікавіше – гарантія.

На яхтовий круїз може записатися будь-яка людина, навіть якщо раніше її відпочинок обмежувався лежанням на пляжі, а яхту вона бачила тільки по телевізору. За безпеку можна не турбуватися. У такому круїзі ніхто не буде ставити повний комплект вітрил. Більше того, майже кожна яхта має допоміжний двигун, який можна буде залучити у разі потреби.

Якщо навіть настане повний штиль, то й це можна використати для відпочинку: кидаємо якір, спускаємо трап, люди купаються у відкритому морі. Це набагато більше задоволення, ніж плавання біля берега.

НА ЯХТІ ПЕРЕВЗУВАЄТЬСЯ НАВІТЬ АНГЛІЙСЬКА КОРОЛЕВА

— Що з собою потрібно мати, якщо подорож відбувається у теплу пору року?

Олександр Скляр: Обов’язково потрібен захисний крем, бо сонце, морський вітер – ви не помітите, як підсмажитеся. Також треба мати зручний одяг і взуття. Адже яхта йде з креном і потрібно не послизнутися. До того ж, взуття повинно мати білу підошву, щоб не лишати сліду на палубі. Тим більше, що палуби на яхтах часто вкриті тиковим деревом. І тому в нас кажуть, що підіймаючись на борт яхти, перевзувається навіть англійська королева.

Само собою, ви берете майки, шорти, купальники і кепки або інші головні убори, рушник, засоби особистої гігієни. Не зайвим будуть спортивний костюм та яхтові пальчата, дощовик (на випадок погіршення погоди), ну і, звичайно, фото чи відеокамеру. А крім того, людина має бути тверезою. Для нетривалої подорожі цього буде достатньо, зайві речі не потрібні.

Категорично не радимо брати їжу: вона може зіпсуватися і будуть проблеми. А на яхті є всі умови для приготування свіжої, смачної й здорової їжі. Тут можна приготувати і перше, й друге, і салат, і навіть десерт. Є спеціальні правила, за якими готують їжу на яхті, причому – робити це можна навіть під час хитавиці.

— А у яхтсменів є якесь особливе меню, чим ви, зазвичай, харчуєтеся?

Сергій Мірошник: Жодних особливостей немає. Їжа має бути здоровою, корисною, смачною і свіжою. Щоправда, є ще одна з вимога – швидко приготувати. Бо коли закінчуються перегони, всі розслабляються і вже через хвилину питають: а що ми будемо їсти? У яхтсменів хороший апетит.

— А що можна довірити новачку в першому ж рейсі?

Олександр Скляр: Якщо людина вперше на яхті, то їй ніхто не дозволить одразу працювати з вітрилами або штурвалом, а ось приготувати їжу вона може. Більше того, коли ми ходимо у довгі переходи і з нами йдуть люди, які до цього взагалі ніколи не готували, то, повернувшись додому, вони дивують рідних своїм кухарським умінням.

Антоніна Бичкова: На яхті є ще одна справа, яку можуть довірити новачку – це «открен» – протидія надмірному крену яхти. Капітан намагається тримати оптимальний крен – 15 градусів, тоді човен іде найшвидше. А для цього члени команди повинні часто пересідати з одного місця на інше. Тому на яхті цінуються не лише стрункі, а й вгодовані члени команди (усміхається). Адже зробити «открен» легше людині, яка має солідну вагу.

— Сезон лише розпочався, а ми вже стали свідками кількох регат у Миколаєві. У них взяли участь не лише професійні спортсмени, а й новачки, у тому числі й мер міста. Що в цьому плані можна очікувати найближчим часом?

Сергій Мірошник: Так, у нас цього літа регати заплановані ледь не на кожні вихідні. В них беруть участь яхти з інших міст, а, можливо, й з інших країн. Є професійні перегони, а є любительські, де участь беруть люди без спеціальної підготовки. Але згодом багато хто закохується в цю справу і починає займатися яхтингом уже предметно. Скажімо, в одній з наших регат планують взяти участь військові з Канади, вони працюють зараз інструкторами на полігоні Широкий Лан під Миколаєвом.

Олег Кречун: Тільки у ІІ етапі регати «Mykolaiv River Cup» взяло участь 44 яхти – понад 300 людей. Серед них і «Ніка», екіпаж якої був сформований з абсолютних новачків, які досі не мали жодного стосунку до вітрильного спорту, окрім, щоправда, капітана. Зокрема, це журналіст, підприємці, артист і навіть наш міський голова Олександр Сєнкевич. Вони готувалися до перегонів усього кілька тижнів – вивчали правила керування, напрямки вітрів тощо. І що ви думаєте? Команда посіла почесне четверте місце у своїй групі, успішно подолавши дистанцію за маршрутом Миколаїв – Волоська Коса – Миколаїв.

Це і є один з елементів популяризації вітрильного туризму. Але щоб розвивати цей напрямок і надалі, потрібно удосконалювати інфраструктуру, зокрема, причальну, залучати інвестиції. Саме з цією метою ми запрошуємо яхтсменів з усієї України, а також іноземних брати участь у наших регатах для знайомства з містом, з його потенціалом. Щоб згодом разом розвивати вітрильний туризм.

Алла Мірошниченко, Миколаїв
Фото автора і надані ГО «Яхт-клуб «Стрілка»

Джерело: Укрінформ

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.