Проте багато інших рівнянь ми давно розв’язали, які вони досі розв’язують.
У нас не стоїть гостро питання гендеру, фемінізму. Принаймні, воно сприймається значно менш гаряче, ніж в середній єврокраїні. Чоловіки виховані і досі подають руку жінкам, які спускають услід за ними, перестають подавати, коли їм дама скаже “не треба”, і запросто може потиснути ту саму руку в діловій зустрічі. Шовіністичні бесіди з гендеру ведуться у вузькому колі поза очі, і частіше як ритуал і навіть в жарт (“про баб”, “мужикі ані такії”). Жоден політик не втратить кар’єру, якщо його “улічат” в адюльтері чи гомосексуалізмі. Більшість реагує на такі матеріали ображено, що їх хочуть розвести таким непотребом.
У нас нема ісламськи окрашеного тероризму. Двадцять років українські менти і спецслужбовці шукали і шили це кримським татарам, старанно працювали під патронатом росіянських колег. Жодної бімби. Суперечки про хіджаб неврегульовані законом, перемога залежить від того наскільки рішуча жінка і наскільки добре знає свої права та діючі закони.
У нас нема такого явища як ксенофобія. В політичній площині нема навіть такої партії, тому що нема такої соціальної проблеми.
До окупації Криму в нас не було міжнаціональних зіткнень. Те, що вам показували з Криму по телевізору до окупації, це були зіткнення безземельних із чиновниками та фірмами, які так само незаконно захоплювали ділянки. Національну барву цьому надавали журналісти – власкори українських змі, які поголовно тепер працюють собкорами в окупаційних медіа.
У нас нема загрози диктатури, тільки через окупацію. Народ веде себе подібно до запорозьких, посполітих та ханських своїх пращурів – до влади ставиться скептично, з гумором, сарказмом, але цінує свої свободи і поки їх ніхто не чіпає, все зносить з філософським терпінням.
У нас нема класичного популізму, як це звуть на заході – мізерна кількість виборців готова голосувати за тих, хто обіцяє скасувати податки, ввести всім пенсії, називати когось чорнюками, нігерами, педерастами (аналоги можете вставити самі).
У нас не вистачає нахабства, наполегливості, самоподачі щоб повчати цім інших.
Ми маємо сміливіше триматись за те добре, що в нас є, і вважати це власними цінностями.
Нам варто це осмислювати, кодифікувати, виробляти свій погляд та сміло і впевнено транслювати його назовні.
Читайте також: Трійця трьома святами багата: квітами, травами й рум’яним літом