03.12.2017

Як в Україні фейки московських попів тиражували

kirill_vs

Ближче до вечора 30 листопада низка ЗМІ, насамперед електронних, повідомили своїм читачам «благу звістку» про те, що на соборі Російської православної церкви було прийнято рішення про перенесення центру їхньої філії — УПЦ МП з Москви до Києва.

Ця новина багатьма виданнями була озвучена як переможна реляція: «Нарешті! Українська церква московського патріархату стала незалежною!». Більш помірковані оцінили рішення собору як «перший крок до здобуття УПЦ МП незалежності від московської метрополії». І майже ніхто на потрудився звернутися, як кажуть, до першоджерел – статутів як Російської православної церкви, так і її «дочки» УПЦ МП, пише Дмитро Хилюк для УНІАН.

А там, до речі, жодного натяку на незалежність. Так, Московська церква в Україні має (і мала раніше) досить широку автономію, але не більше. Автономія ця схожа на автономію у політичному сенсі: господарюєте самі, але що стосується зовнішньої політики – все вирішує метрополія. Яка ж політика у РПЦ щодо Голодомору чи щодо російсько-української війни, яке ставлення до АТОвців – усім відомо. Далі – більше.

Того ж вечора українські медіа видали на-гора новину з офіційного сайту РПЦ про те, що предстоятель УПЦ КП Філарет написав до очільника Московської церкви Кирила «покаянного листа», у якому просить зняти з нього анафему та проситься в «лоно російської православної церкви». При тому текст листа сайт РПЦ не надав, натомість, нависмикував з нього цитат, з яких (особливо для людей, не знайомих з догмами і засадами християнства та з мовою церковної дипломатії) нібито дійсно виходить, що Філарет проситься в підпорядкування РПЦ.

Насправді меседж РПЦ був склепаний за рецептами товариша Геббельса – міксуй правду з вигадкою і народ повірить. Так, дійсно, Філарет просив, хоча в дещо завуальованій для світського вуха формі, зняття з себе анафеми, яку щодо нього в РПЦ проголосили ще 20 років тому, оскільки анафема, згідно з канонами, унеможливлює будь-який діалог церкви з особою, на яку така анафема накладена. Світською мовою – потрібно оголосити перемир’я, щоб почати про щось домовлятися. Що ж до слів про прощення, то, власне, прощати і самому бути прощеним – це засадничий принцип не лише православ’я, а й християнства в цілому. Проте жодного натяку про повернення в лоно РПЦ у листі, який згодом опублікували в УПЦ КП, немає.

Гучні заголовки і безглузді висновки у медіа зробили свою справу: на наступний день в УПЦ КП мусили давати прес-конференцію-спростування московських фейків. А Москві, руками корисних ідіотів з України, хоч на день, але вдалося нагнати «зради» в нашому не дуже воцерковленому суспільстві і серед далеких від базових знань про історію церкви медіа.

Варто додати, що  частка відповідальності за ситуацію лежить і на УПЦ КП. Там не могли не розуміти, з ким мають справу, і що «покаянний» лист Філарета московські священики у штатському можуть використати для того, щоб  виставити очільника української церкви перед очі світської публіки у вигляді «кающегося отступника веры» (що зразу і зробили деякі російські пропагандисти).

В цілому ж церковний скандал вчергове довів – домовленості з Росією не варті паперу, на якому вони укладені. І, як виявилося, це стосується не лише політики.

Читайте також: Український військовий пропонує флешмоб «Дякуємо за підтримку! Служу українському народові!»

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *