12.09.2018

Земля не для всіх

корнацкий-840x420Володимире Борисовичу, агов!

Приводом для написання цієї статті стала заява прем’єр-міністра Володимира Гройсмана щодо необхідності впровадження такого обігу сільгоспземель, за якого тільки українці могли б купувати її — один у одного і в обмежених обсягах. «Гройсман категорично проти відкриття земельного ринку для всіх» — назвали журналісти цю заяву. Це — великий прогрес у його офіційній позиції і перший випадок, коли я погоджуюся з ним — хоча тільки частково і не безумовно.

Не можу не погодитися в одному — щодо обігу сільгоспземель виключно серед українців. Але так само не можу не пояснити пану прем’єру, що ця його нова позиція є ще далекою як від реалій, так і від справжніх потреб нашої держави.

Бо бути власниками сільгоспземель можуть не всі українці й зараз, а за умови розумного скасування «земельного мораторію» — не повинні бути й поготів.

Землі сільськогосподарського призначення мають «обертатися» не серед усіх без винятку українців — бо це прямий шлях до перетворення сільгоспземель на об’єкт спекуляцій, до їх запустіння, до швидкого і несправедливого обезземелення селянства. А виключно серед українських сільськогосподарських товаровиробників — і крапка!

Першим і головним серед них був, поки що є і надалі має бути український селянин.

Стараннями недолугих «експертів» і чиновників-корупціонерів у суспільстві культивується міф про те, що всі громадяни України мають однакові права на набуття у власність, в тому числі безоплатно, землі сільськогосподарського призначення.

З політичної точки зору це — популізм. З реалістичної — спеціально створене підґрунтя для корупції в земельній сфері. А з юридичної — повна маячня і злочин. Бо всі категорії земель мають особливий правовий режим, згідно якого тільки ті суб’єкти, які відповідають усім вимогам певного правового режиму і мають відповідний статус, можуть набувати тих чи інших земельних прав.

Наприклад, тільки селянин, тобто постійний мешканець села, навіть якщо це вчитель або лікар, що живе у селі й веде присадибне домогосподарство, має право отримати безоплатно у власність землю для ведення ОСГ — особистого селянського господарства.

Хочеш отримати землю для ведення фермерського господарства — набудь статусу фермера. Хочеш скористатися правом на набуття у власність безоплатно землі для ведення ОСГ — стань селянином, заведи присадибне домогосподарство.

Ласкаво просимо до наших палестин: хат пустуючих у селах, завдяки турботам «демократично-патріотичних», а насправді виключно олігархічно орієнтованих злодіїв, бандитів і шахраїв, що називають себе політичною елітою і реформаторами — безліч. Придбати їх разом із присадибними ділянками можна за копійки.

А коли бракуватиме для розвитку сільського домогосподарства 20-30 соток біля хати — бери землю для ОСГ.

Але повернемося до закону «Про обіг земель сільськогосподарського призначення», який був предметом виступу прем’єра під час форуму так званого Реанімаційного пакету реформ. Пан Гройсман заявив, що готовий до відкритої дискусії стосовно земельної реформи і що «найоптимальнішу модель земельних відносин можна підібрати».

Володимире Борисовичу, агов! Ось він я, автор законопроекту «Про обіг земель сільськогосподарського призначення», зареєстрованого у Верховній Раді в грудні 2016 року під номером 5535-1 як альтернативний до однойменного з номером 5535, написаного вашими підлеглими й добре вам відомого. Завжди готовий до дискусій, але чомусь уперто не залучуваний до них Кабміном.

А «дискусії» представників аграрних олігархів, земельно-корупційної мафії і «грантоїдів» між собою, любимими, ні до чого іншого, крім як до чергового антинародного витвору, не призведуть.

Не треба нічого підбирати — у «експертів на замовлення» все одно нічого достойного не вийде. Доведено вже прийнятими за останні чотири роки законами. Вони всі є настільки шкідливими, що їх навіть за бажання неможливо виправити — треба тільки скасовувати.

Ви хочете ще один такий?

А у моєму законопроекті вже давно все «підібрано» і грамотно, на високому техніко-юридичному рівні викладено. Написаний він не з хворої голови «реформатора», а селянином, практикуючим юристом, аграрним інвестором і автором «Сільської політики» в одній особі.

І не тільки написаний, а вже давно втілений у життя — настільки, наскільки це можливо в умовах існуючого в Україні антинародного законодавства і чиновницького свавілля.

Навесні 2004 року видатний український поет Михайло Ткач — на жаль, вже покійний, вічна йому пам’ять, — дуже емоційно звернувся до мене: » Аркадію, що ти там робиш у тій Москві?! Тобі треба тут бути і працювати задля того, щоб по всій Україні агробізнес так само дбав про селян, як працює для селян агрофірма Корнацьких!».

До цих проникливих слів Михайла Миколайовича спонукало знайомство з роботою створеного мною ТОВ «Агрофірма Корнацьких»,та вже тоді написаний мною проект земельно-ринкового закону. З 1974-го по 1980 рік я навчався у Москві в університеті, потім залишився там працювати за юридичним фахом. У кінці 1990-х, відгукнувшись на прохання односельчан, у моєму рідному Чаусово-2 створив сучасне сільськогосподарське підприємство і почав будувати нову модель земельних правостосунків із селянами. У 2005-му повернувся на батьківщину — і сам того вже давно хотів, і Ткача почув. З тих пір вдосконалюю законопроект і практику застосування його новел.

Залишилося тільки, щоб це стало законом для всіх.

Аркадій Корнацький, народний депутат України

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *