24.07.2018

“Екологічні стежки” на Миколаївщині

13У час безкінечних інформаційних технологій, у час спрощення
відношення до культурного надбання людства, у час дезорієнтації в
людських чеснотах можна легко загубитися, втратити свою індивідуальність,
забути про те, що ти частина природи, що без неї людство загине, збідніє,
впаде в злобу відчаю як самотній на самоті.

Що ж робити!? Який знайти
вихід і чи треба його шукати?! Треба. Бо ми ж не вінець Величності-
Природи, ми лише невід’ємна її частина. Треба згадати, що навколо тебе є
світ і навіть у найпрекрасніших своїх мріях людина не може уявити нічого
прекраснішого за природу.

Ось чому так важливо виїжджати на природу, лишаючи вдома річне
перевантаження навчанням, роботою, забути хвороби, відчай. Всі негаразди
позаду. А якщо ти їдеш ще й до заповідної території. А якщо це ще й твій
рідний край.

Суцільна користь від впровадження такого необхідного проекту як
«Екологічна стежка». Відпочивають з користю і діти, і їхні батьки.
Щороку у літній період Миколаївський клуб мандрівників, що очолює
майстер спорту зі спортивного туризму, старший інструктор, виконавчий
директор Віталій Михайлович Філін при підтримці департаменту ЖКГ
організовує молодіжний проект «Екологічна стежка».

Він націлений на
формування екологічної свідомості підростаючого покоління, придбання
знань і навичок по захисту життя і здоров’я в екстремальних умовах а також
формування здорового способу життя через активний відпочинок.
Чудове місце – заповідний край. І скільки б ти не їздив сюди, цей край
тебе манить щоразу, бо не намилуєшся ти ні грайливою музикою течії ріки,
ні заворожуючим співом солов’я, ні шелестом духмяних трав, ні спокійною тишею ночі. Це і є гармонія у світі рослинного і тваринного царств. Навіть
величний древній граніт розповідає тобі легенди і повір’я, у які так хочеться
вірити.

У такому казковому місці був розбитий наметний табір під хутором Львів
Первомайського району на правому березі найдовшої річки області
Південний Буг. За півроку батьки і діти дізнавалися і займали чергу до
табору. Їх було так багато, що прийшлось відкрити аж три зміни. Першу
зміну повністю зайняла вальдорфська школа із Кривого Рогу. Її педагогіка
втілює ідеї вільного виховання і навчання дітей, головна мета якої — надання
допомоги особистості у власному становленні та розкритті талантів у
гармонії із закономірностями і тенденціями розвитку природи, людини та
світу. Діти із учителями займалися не лише вивченням природних умов
місцевості, але й проводили практику з геодезії і нівелювання. Друга і третя
зміна відкрилися для школярів Миколаєва, Вознесенська, Херсона, Одеси,
Києва. Серед учасників були ті, що їздили два, три, чотири, п’ять і навіть
шість років. І про що це говорить? А це говорить про те, що і четверта зміна
також була би повною.

Цьогорічний відпочинок відзначився ще й сімейними
парами з дітьми. Було цікаво спостерігати за розвитком стосунків між
поколіннями під час різних заходів і щасливі обличчя обох сторін. Чому так
багато бажаючих? Чому хочеться знову повернутися? Чому після закінчення
зміни діти питають про наступний табір?

Дні, проведені у «Бузькому Гарді», згуртовують дітей і інструкторів.
Світлана Сергіївна Жегунова – аніматор, улюблениця всіх, Олександра
Ковецька – тренер з командоутворення, Оксана Віталіївна Джураєва –
знавець природи і екологічних проблем краю, Андрій Марченко – фахівець з
туризму, Жанна і Олена – готували принадну і корисну їжу, волонтери Анна
Нікітіна, Єлизавета Ткаченко, Яромир Василик, Анастасія Гавриленко, Назар
Шимко– універсальні помічники.

«Різнокаліберні» діти, віком від 7 до 15
років, активно брали участь і багаточисленних заходах: згуртовуючі ігри,
конкурси – картографічний, брейн-ринг, «Що? Де? Коли?», літературний, в’язання вузлів, малюнків, майстер-класи – «очманілі ручки» – виготовлення
амулету «ловця снів» і талісману «музики вітру», плетіння вінків, знайомство
з колекцією гірських порід і мінералів нашої області, як правильно
орієнтуватися за природними тілами, визначення берегів річки за течією,
свята – посвята у туристи – любителів природи, Івана Купала, День
народження Кречетової Дар’ї, пізнавальні лекції-бесіди стосувалися
краєзнавчих питань – «Бузький Гард» – заповідна територія», «Відомі
постаті Миколаївщини», «Екологічні проблеми області», «Розмаїття живого
світу».

Дітвора об’єднувалася у команди, що впродовж зміни конкурували
між собою за омріяну винагороду, від якої можуть злипнутися навіть віки
між собою або ж і середнє вухо з внутрішнім…Так, ви маєте рацію – це
банка згущеного молока.

Щодня у журналістському нарисі юні туристи
залишали свої коментарі, а інструктори – плани на наступний день,
результати конкурсів… Незабутні походи, що так втомлювали ноги і
догоджали погляд всього баченого, їжа із солодким присмаком димка – все
це заповнювало час дорослих і дітей. А ввечері біля вогнища – казка-
інсценування, анекдоти, «страшилки» і, безперечно, пісні під гітару.

Тож пропонуємо вашій увазі дитячі міркування і ви самі вирішуйте для себе
значущість програми «Екологічна стежка».

«Цього року я вже вшосте відвідую наметний табір «Екологічна стежка».
Але вперше я виконувала роль волонтера. Було цікаво прокидатися на годину
раніше за всіх, а ще коли інструктор Андрій витягує тебе за ноги, коли ще не
встиг розтулити очі. Відповідально і весело було давати настанови дітям за
будь-які порушення – забув помити миску після обіду, спізнився на зарядку,
не надів панамку… Також ми були буйками для дітлахів, поки вони
насолоджувалися купанням, а нам приходилось мерзнути. Але що не зробиш
для підростаючого покоління. Не можна не відмітити велику кількість
смаколиків, які виготовлювали кухарі Зіна і Олена. Щоразу було приємно
чути поклик на весь табір: – Обдризякіна!!! Через хвилину на галявину. А ти
собі мирно і тихо сопиш. А як же приємно самостійно пройти канатні перепони без страхування, бо ж ти смілива і досвідчена, а потім
підтримувати всіх інших».

«Йшов третій день, хоч нам говорили, що ми йдемо два з половиною
години. Дуже сильно втомилися, але зупинятися не хотіли. Адже боялися, що
після чергового привалу наші ноги відмовляться ходити. Спека … Дуже
хотілося купатися і, ми були готові зануритися в будь-яке водоймище, хоч
калюжі з кожною хвилиною ставали все менші і менші. Хтось із нас був
більше зацікавлений у відвідуванні магазину по шляху, ніж в поході до
старого млина. Ми повзли, йшли, бігли, але все-одно виявлялися в кінці
шеренги. Час летів непомітно та й взагалі непомітно було, що він йде. Він
минав у суперечках про кропиву (вона це чи ні), про те, хто кому першим
наступив на ногу, у кого розв'язався правий кросівок, коли нарешті
потрапимо на ферму, хоча там тільки один африканський страус і два
гарненьких ослика. Так, вилазка та виявилася фейковою. Ми всім загоном –
здорові і каліки (одні натерли мозолі, в інших не гнуться коліна, треті
скаржаться на порізи) дійшли до порогів «джакузі» і нам запропонували
мильно-рильні процедури. Від душі накупалися, накричлися, назагоралися …
Трохи відпочивши, в таборі були оголошені доброзичливі групові бої між
інструктором Світланою і Олександром. Команди старанно будували з будь-
якого підручного матеріалу барикади на лобному місці. Їх зброєю були крики
і рушники. Окремо стояв штаб, де інструктор Оксана Віталіївна з командою
організували квест – приготували низку питань для кожної команди і план з
місцем розташування скарбу – банкою згущеного молока. Мотив
колосальний. Боротьба «запекла». Перемога заслужена!».

«Я плакала… Сьогодні оголосили похід, про який ми так «мріяли». Ноги
відвалюються, у багатьох на ногах порізи, водянки. Всі стомлені фізично і
морально. Нас фотографували, знімали на відео і нам доводилося
посміхатися і радіти, але в дущі був суцільний розпач. Йшли ми недовго…
Ось пороги… І тут сталося диво.. Бог змилувався над нами, а наші
інструктори радо повідомили про фейкову подорож. Уявіть собі мої почуття… І знову на моїх очах з’явилися сльози…але щастя і водночас
обурення. І все ж таки радощам не було меж».

“В один із прекрасних сонячних днів ми великою групою відправилися на
екскурсію до… АЕС до наймолодшого міста в Україні Южноукраїнська. Це
щось неймовірне! Побачити одну з чотирьох діючих атомних електростанцій
України! Нас привітно зустріли в інформаційному центрі. Єдиний у світі і
саме в нашій області знаходиться енергокомплекс, що складається з
Южноукраїнської АЕС, Ташлицької ГАЕС і Олександрівського водосховища.
Із великим завзяттям ми взяли участь у пізнавальному екоквесті. Ми
використовували пластик, як вторинну сировину, складали пазли із
зображенням атомних електричних станцій України, знайомилися з їхніми
принципом і умовами роботи, дізналися про перспективи виробництва
станції та екологічні питання і протиріччя між громадскістю і планами
роботи енергокомплексу, запитували про умови роботи працівників,
побачили, як працює куля Тесли і макет всього енергокомплексу. Олена
Миколаївна і Світлана Вікторівна розповідали з великою любов’ю і
цікавістю про гордість Южноукраїнськна.”

Деякі писали про свої почуття від кліща, якого діставали зі шкіри на руки,
інші про захоплення від побачених жука-оленя, черепахи, рака, комусь
подобалось витрушувати мурах із сумок, когось попереджали про правила
користування сокирою під час роботи, дівчата прохали пожаліти їх розбиті
колінця і хтось, справді, співчував, також вони запевняли всіх, що не гірше за
хлопців грають у футбол, деякі раділи придбаним умінням в’язати вузли,
розрізняти мінерали, плести «музику вітру» розпізнавати рослини…

І як же можна відмовитися від таких вражень за 10 днів, що не
забудуться ніколи. Діти оздоровилися, чогось навчилися, порозумнішали,
подорослішали, стали впевненішими і, безсумнівно, йтимуть далі впевненим
кроком зі здоровим глуздом, знаючи, що в цьому житті від кожного з них
залежить їхній особистий успіх і краса навколишнього світу.

One Response to “Екологічні стежки” на Миколаївщині

Leave a Reply