29.05.2022

«Гуманітарний фронт» у Миколаєві

«Гуманітарний фронт» став невід’ємною складовою у боротьбі з окупантом. Багато миколаївців вже чули про роботу волонтерів, штаб яких розташувався у «Домі офіцерів флоту».

Кореспондент СВІДОК.info вирішив зсередини подивитися на роботу штабу та поспілкувався з координатором волонтерського центру «ДОФ» Дмитром Давиденко.

К: Доброго дня Дмитро! Розкажи, будь ласка, ДОФ почав працювати з перших днів війни чи пізніше?

Д: ДОФ почав працювати з другого дня широкомасштабної війни росії проти України. Небайдужі люди зібрались тут вже 25 лютого. Перше завдання, яке робив ДОФ, коли російські війська були на підході до Миколаєва, і ситуація була напруженою, стало будівництво блокпостів. Спочатку багато кремезних хлопців розділились на бригади та почали вантажити пісок у мішки, вивозити його на блокпости, будувати укріплення – це гордість ДОФу та відмінність цього волонтерського центру від інших організацій. Певний час тому тут було багато будівельних бригад. Їх на піку було до 15, і в кожній по 10-15 людей. Також ці бригади допомагали розвантажувати гуманітарну допомогу, потім розбирали завали на знищених від обстрілів об’єктах, зокрема на зруйнованій будівлі Миколаївської ОДА, допомагали переносити архіви державних установ та організацій, затягували плівкою знищені від вибухів вікна у багатоквартирних будинках містян.

Досі наші волонтери приймають вантажі у гуманітарному штабі ОДА, вивантажують їх та сортують. Також проводилась і адресна роздача допомоги, зокрема розвіз води – наші волонтери «кубовими» бочками їздили по місту і навіть підіймали баклажки з водою літнім людям та людям з інвалідністю до їх помешкань. Іноді доставляли ліки. Зараз кількість будівельних бригад зменшено – немає потреби у будівництві фортифікаційних споруд. Блокпости споруджують далі за містом, ближче до лінії зіткнення – на одному оборонному будівництві саме зараз задіяні наші бригади.

К: Проблема з водою, особливо з питною, досі актуальна серед містян. ДОФ продовжує роботу у даному напрямку?

Д: Так продовжуємо, але в менших масштабах. Коли в місті геть не було води, то кожна пляшка була цінною. Зараз, коли включили технічну воду, то особливого ажіотажу немає, і такої великої кількості води людям не потрібно. Проте ми досі виїжджаємо на адресну допомогу літнім людям, але ця робота відбувається вже автоматично, без авралу – не потрібно задіювати велику кількість машин та людей. Та зараз з’явилася інша проблема: немає палива, і ця адресна доставка дуже локалізована. Якщо місяць тому люди могли їздити будь-куди, давалося спонсорське паливо, а на заправних станціях воно коштувало дешевше, то зараз і черги великі, і ціна на бензин підскочила.

К: Якщо досі є потреба у адресній доставці, то може відгукнуться власники електромобілів?

Д: Це класна ідея! Якщо нас почують власники таких автівок, і ви хочете і можете чимось допомагати, то приходьте до нас – дійсно, робота для вас є: доставка води, ліків, продуктових наборів для літніх людей, багатодітних сімей, поїздки до наших військових та інше. Наприклад, якщо допомогу треба відвести в певне ОТГ, ми готуємо необхідну допомогу, вантажимо її до «бусів», і для цього транспорт також необхідний. Якщо в перші дні війни у нас було виключно військове спрямування роботи, то зараз пріоритет змінився на допомогу цивільному населенню: більше стало переселенців, вони також потребують допомоги.

К: Як ти вважаєш, ДОФ став «гуманітарним серцем» Миколаєва?

Д: Безперечно ми були і залишаємося найбільшою волонтерською організацією. Зараз до нас поступає не так багато вантажів, та і можливостей у нас поменшало, бо кишені людей, які донатять, порожніють, приток гуманітарних вантажів з-за кордону поменшав – зараз до України майже не надходять продукти. Днями я їздив до Львова і Києва. Якщо медикаментами та засобами гігієни міжнародні організації нас забезпечують, то доставляти продукти харчування та амуніцію майже припинили. Це було очікувано, адже потік волонтерської допомоги не може бути безкінечним. Тут вже індивідуальна і глобальна відповідальність, коли люди починають поступово працювати, платити податки, запускати економіку, і з якогось моменту потрібне вже втручання держави для початку масштабних закупівель.

К: Дмитро, а можеше розказати про медичний фронт ДОФу?

Д: У нас є великий склад медицини, а також у нас є люди, які мають медичну освіту і які працювали фармацевтами або у інших суміжних галузях, пов’язаних з медициною. Їм часто важко, бо ліки приходять із закордону, маркування на них іспанською, німецькою, англійською, іншими мовами, але за допомогою онлайн-перекладачів наші волонтери-медики сортують все і розкладають за категоріями. Якщо є заявки від лікарень, то ми допомагаємо їм позачергово. Наприклад, тубдиспансеру були потрібні антибіотики, і такі ліки у нас були у великій кількості. Через кілька місяців у них закінчувався строк придатності, і якраз тоді надійшов відповідний запит. Ліки передали, і усі щасливі: у нас продукція не втратила придатності, ми допомогли лікарні, лікарі вилікували пацієнтів. Або ще кровоспинні та перев’язочні матеріали направляються на передову до військових або до шпиталів, де лікують військових.

Зараз є великий запит на тактичні аптечки. Я був у Львові і зміг домовитися про поставки таких аптечок та турнікетів. Також для підвищення обізнаності я попросив представників Червоного Хреста провести тренінги для волонтерів ДОФа з надання екстреної домедичної допомоги при критичних станах, а саме по допомозі при кровотечах, відновленню дихання та інше. Тренінг планується дводенний. Ми будемо не тільки допомагати як волонтерський центр, а ще й навчатись. Наше місто періодично знаходиться під обстрілами, і ми можемо зіштовхнутися з тим, що близькі люди, знайомі та прості перехожі будуть потребувати невідкладної допомоги до прибуття швидкої.

К: Що би ти хотів сказати українцям у цей скрутний для країни час?

Д: Я би хотів попросити, щоб Україна не забувала про Миколаїв. Я читаю звіти військових аналітиків, брифінги Пентагону, інколи дивлюся українські новини. Там завжди дуже детально розказують про північний напрямок, про Харківський, про Донецько-Луганський, про Маріуполь багато пишуть, і серед цих звітів наприкінці можна прочитати фразу: «Миколаїв знову обстріляли». Іншої інформації про наше місто немає. Мало об’ємних матеріалів, які пишуть і розказують про нас. Мені здається, що і гуманітарна допомога розподіляється сюди за залишковим принципом.

Дуже важливо, щоб і журналісти, і благодійні організації, і громадяни не забували про те, що ми – місто на передовій. У нас багато гуманітарних проблем, до яких додалась проблема з водою. Нам нелегко. Ми потребуємо допомоги. І того, щоб про нас говорили. Через цей розголос до нас прийдуть благодійники, які будуть здатні вирішити наші проблеми. Не забувайте про нас, кажіть і пишіть про Миколаїв. А ми на своєму волонтерському фронті зробимо все можливе, щоб місто вистояло, а наші військові швидше просунулись вперед та наблизили перемогу.

К: Дякую!

Варто зазначити, що окрім «гуманітарного фронту» волонтери ДОФу намагаються урізноманітнити свою роботу, готуючи для колег різні смаколики, підбадьорюючи одне одного зустрічами на свіжому повітрі. Вони усі вірять, що перемога України вже не за горами.

Leave a Reply