06.06.2022

“Медики знайшли алкоголь в крові у непитущого”, – поранений на “Ніка-Тері” залишився без виплат по лікарняному

Рятувальник, який віддав багато сил і частинку своєї душі сумлінній роботі у пожежній частині МСП “Ніка-Тера”, тепер сам потрапив у халепу.

Серйозно постраждавши на роботі під час обстрілу підприємства окупантами, В’ячеслав К. ризикує залишитись не лише без оплати лікарняного листа та страхових виплат, а й без самої роботи. Чоловік відстоює свої права всіма доступними способами та просить допомоги у цій боротьбі.

Про події того злощасного дня, коли В’ячеслав отримав тяжкі поранення при виконанні службових обов’язків, і про дивну ситуацію, що склалася після цього, сам потерпілий повідомив редакцію “Корабелів.Інфо”:

“12 травня цього року я заступив на зміну. Через загальноміську проблему з водою нам тоді надійшла вказівка однією машиною висуватися на вул. Океанівську, 58 для роздачі питної води мешканцям прилеглих будинків. Виїхали я та водій пожежної машини М., розлили людям воду з двох машин. Близько 15:00 ми повернулися до частини, де продовжили нести службу охорони території порту. Близько 22:00 частина варти, у тому числі і я, знаходилася при вході у воріт пожежного депо на фасаді будівлі. У цей момент розпочався обстріл рашистськими військами території порту. Ракети вибухнули біля пожежної частини. Ми встигли забігти в гараж, проте четверо з нас отримали поранення. Я вже в гаражі відчув сильний біль у правій нозі, впав і не зміг підвестися, ногу перестав відчувати, йшла густа кров із стегна ззаду, де й була рана…”

“Я почав кликати на допомогу, просив викликати “Швидку”, бо був дуже поранений. У цей момент до мене підбіг водій М. і перетягнув ногу джгутом. Через кілька хвилин приїхала “Швидка допомога”, вони забрали мене та ще двох поранених до міськлікарні №5 (колишня ЦРЛ). Там мене одразу повезли до операційної. Вранці я прокинувся у реанімації. Мені пояснили, що в мене було осколкове поранення, була перебита артерія на правій нозі та вени, це тяжке поранення, тому операція тривала близько трьох годин. Пізніше мене перевели вже до звичайної палати хірургічного відділення.

17 травня я дізнався, що під час операції у мене взяли аналіз на алкоголь та відправили на експертизу до лабораторії на вул. Володарського. Надійшла відповідь. У довідці було сказано, що у моїй крові було виявлено 1,03 проміле алкоголю”, –

каже В’ячеслав, дивуючись, як таке може бути, оскільки, за його твердженням, він взагалі не вживає спиртного.

“Мені зателефонувала медсестра з “Ніка-Тери” Г. і сказала, що, виявляється, я на зміні був п’яний. Я їй пояснив, що у моїй крові не могло взагалі бути алкоголю, тому що я не п’ю. Мене ніхто не чув… Тоді я сказав, що судитимусь і доводитиму свою правоту.

Того ж дня я з’ясував, що кров на аналіз брали у двох екземплярах. Перший був відправлений на експертизу, а друга пробірка з кров’ю залишилася у холодильнику у реанімації, де брався аналіз. Того ж дня до мене прийшла медсестра порту Л. і сказала, що мені не заплатять ні лікарняний, ні страховку (співробітники “Ніка-Тери” застраховані від підприємства у компанії “Арсенал Страхування”), бо я на роботі нібито був п’яний. На мої слова, що подаватиму до суду, вона пояснила, що мені доведеться судитися з медиками, а це марно, і заявила, що другу пробірку з моєю кров’ю мені ніхто не дасть”, – продовжив свою розповідь В’ячеслав, який найбільше постраждав із усіх на підприємстві 12 травня і потребує тривалої реабілітації.

В’ячеслав, впевнений у своїй правоті, найняв адвоката.

“У п’ятницю, 20 травня, адвокат пішов у реанімацію дізнатися про другу пробірку з моєю кров’ю. Завідувач відділення пішов на три дні у відпустку, однак одна з медсестер сказала, що моя кров знаходиться в холодильнику, вона її бачила. У понеділок, 23 травня, адвокат знову пішов у реанімацію, де зустрівся із зав. відділенням та пояснив ситуацію зі мною. Завідувач сказав, що вже цієї крові немає і він взагалі не пам’ятає мене, але пообіцяв розібратися, коли на роботі буде старша медсестра. За годину він зателефонував, сказав, що кров знайшлася, проте вона її не віддасть, бо має бути рішення суду на видачу крові та для проведення незалежної експертизи. А щоб отримати рішення суду, то має бути заведено кримінальну чи цивільну справу. Виходить, що свою власну кров я не можу забрати для проведення незалежної експертизи навіть із адвокатом… 24 травня я разом із адвокатом звернувся за допомогою до зав. поліклініки Д., він також сказав, що кров видається лише за рішенням суду…”, – каже пожежник-рятівник.

В’ячеслав із адвокатом написали письмову заяву до лікарні з проханням видати кров для повторного дослідження, а також звернулися до поліції за допомогою – правоохоронці також подали відповідний запит до лікувального закладу. Редакція попросила завідувача відділенням міськлікарні №5 Валерія Довбня, до якого також зверталася постраждала сторона, прокоментувати ситуацію.

Юрист лікарні підготував інформацію про законні підстави такої видачі крові, і начмед відповів офіційно на обидва запити (і від адвоката, і від поліції), пояснивши, що справді необхідно відповідне рішення суду про надання крові потерпілого для нового аналізу. Ми ж не можемо порушувати закони! Кров зберігається три місяці з моменту забору, і в лікарні її зберігатимуть, за це не переживайте – у потерпілого є час звернутися до суду, – каже завідувач відділення Валерій Довбня.

Як зазначили у Корабельному районному суді міста Миколаєва, куди також звернулася наша редакція, наразі суд приймає і цивільні справи, які підлягають негайному розгляду. І згідно з нормами КПК, у подібних (як у В’ячеслава) випадках максимальний термін розгляду офіційного клопотання про доступ до речових доказів – від доби до максимум 72 годин.

“Я хочу, щоб хоч хтось на хвилину подумав, що він може також опинитися в даній ситуації. Потрібно простягати руку допомоги один одному. А не калічити життя іншому. Медики знайшли алкоголь у крові у людини, яка не п’є. Можливо, це медична помилка, але вони в це не вірять… А можливо, що є зацікавлена ​​особа, де я більше схилен вірити, яка “набула” з аналізами крові і продовжує далі “пхати палиці в колеса”. На вулиці йде війна… Я ще лежу в лікарні, боляче ходити, пересуваюсь на милицях. Не можу допомогти самому собі. Які наслідки будуть від поранення, я не знаю. Але вже за чиєюсь помилкою або злим наміром, я залишився без лікарняного, без страховки, а все тому, що на роботі я був п’яний, як мені всі намагаються це вказати. А ще залишиться голодна моя сім’я.

Той, хто прочитає цю статтю, може, задумається. А якщо є у когось можливість допомогти, то буду радий будь-якій допомозі. Я хочу лише одного – довести, що у моїй крові алкоголю не було, і я чесно ніс свою службу з охорони порту. Хотілося б вірити, що чесних людей залишилося більше, ніж хамства та непорядності”, – каже В’ячеслав.

Leave a Reply