12.05.2022

На Кінбурнській косі понад тиждень тривають пожежі

Пожежі на Кінбурнській косі тривають понад тиждень. Горить на межі Миколаївської та Херсонської областей.

“Ніколи так не горіла Кінбурнська коса. Навіть у тому ж 2001-му. Коли вигоріло 1100 га. Вогонь валить в обидві сторони”, – пише на сторінці у соцмережі Євген Лютер , режисер громадської організації Kinburn Camp.

Олександр Овсянкін допомагає жителям Кінбурнської коси з ліками та продуктами.

“Знаю, що немає чим гасити. Техніку і паливо забрали окупанти. Якщо вогонь і далі перекинеться – лісів там більше не побачимо”, – розказав чоловік Суспільному, говорить, що димить і сьогодні.

Виїзд на материк контролюють російські військові, які не тушать ліс самі, – повідомили Суспільному люди, які мають будинки на косі. Бензин та каністри для пожежних машин, а також деталі для ремонту намагалися зібрати в Очакові та Одесі, щоб передати на косу, написав у Facebook Артем Скоробагатов.

Ситуація з гасінням ускладнюється тим, що в лісі розбита техніка, розтяжки, та міни, які не розірвалися.

“Нашу пожарку ворог забрав. Катер зараз ніхто не випустить туди. Тому питання не вирішується”, – розповів заступник міського голови Очаківської міської ради Олексій Васьков заступник міського голови Очаківської міської ради.

Натомість волонтери говорять, що будуть шукати шляхи доправити необхідне на косу.

“Для мене Кінбурн – дитяча мрія, яка стала улюбленою роботою, – говорить херсонка Ганна Знахаренко, – в дитинстві відвідувала гурток екскурсоводів Августа Вірлича, об’їздили всю Херсонську область, та потрапити на косу вдалося лише у дорослому віці, – мрія здійснилася через 36 років. Я про Кінбурн багато читала, знала про нього все. Коли я вже працювала екскурсоводом в одній із туристичних компаній міста, перша моя екскурсія була саме екскурсія на Кінбурн. Ця місцина закохала на все життя. Вважаю це місце своєю другою батьківщиною”.

Жінка розповіла, що кожного літа, 2-3 рази на тиждень, возила туди групи. Дорога на Кінбурн дуже важка, остання частина – 35 км від Рибальчого до Геройського – це повна відсутність дороги. Там можна пересуватися тільки на спецтранспорті.

“Це пісок, море, ліс, сонце, рожеві озера, які так полюбляють наші туристи – саме там на Кінбурні. Це місце не для всіх – для сильних духом людей”, – каже Ганна Знахаренко.

За її словами, те що відбувається зараз на Кінбурні, – це велика трагедія і для людей, які там живуть, і для всіх.

“Ми не знаємо, скільки лісу ми втратимо. Як поведе себе пісок. І на відновлення лісу потрібно буде дуже багато часу”, – говорить жінка.

На Кінбурні є місце – Валежин ліс, місце гніздування лебедів, сірих та білих журавлів, орланів. А також «Орхідне поле», – де ростуть рідкісні квіти схожі на орхідеї, дуби, яким понад сотню років.

“Усе це зараз під загрозою. Геродотів ліс – це контраст, коли з пісків ти спускаєшся до реліктових дерев там маленькі болота папороті. Там зовсім інша флора. Це екологічна катастрофа. Я багатьох людей звідти знаю, там три села всього, є люди які працюють в лісництві і вони зараз, ризикуючи власним життям, намагаються врятувати ліс. З ними втрачений зв’язок. Я сподіваюся, що з ними все буде добре”, – каже Ганна.

Джерело: Суспільне

 

Залишити відповідь