23.03.2022

Під час війни потрібно створювати нові механізми роботи на Миколаївщині

На Миколаївщині через обстріли з боку військ Російської Федерації посівна компанія відбудеться не в усіх громадах. Потрібно створювати нові механізми, які дозволять працювати та розвивати бізнес у таких складних умовах. Триває непримусова евакуація людей та напрацьовуються механізми допомоги людям, які втратили житло.

Про врегулювання ситуації в області під час військового вторгнення Росії в інтерв’ю кореспондентам Суспільного розповів перший заступник начальника Миколаївської обласної військової адміністрації Георгій Решетілов.

Які населені пункти та траси є найбільш небезпечними в Миколаївській області?

— Це доволі умовне поняття і сьогодні ні військові, ні правоохоронні органи, ні ми, як обласна військова адміністрація, не можемо гарантувати на 100 відсотків безпеку на тих чи інших дорогах. Те, що 22 березня можна проїхати, наступного дня це певна небезпека, це обстріли в тому числі й цивільного населення. Станом на 22 березня залишається безпечним напрямок на Одесу, також напрямок на Київ є безпечним, але в районі Вознесенська є проблеми із підірваним мостом. Всі інші напрямки більш динамічно змінюються. Кіровоградським і Баштанським напрямками можна проїхати, але не можна казати, що вони настільки безпечні, як попередні. Напрямок в Херсон через Шевченківську тергромаду, на Снігурівку вони більш небезпечні і туди цивільним на даний час не можна.

З яких населених пунктів відбувається евакуація?

— Потрібно розуміти, що евакуації в нас немає. Евакуація — це процес врегульований законодавством і в результаті якого йде переміщення людей в конкретно визначені населені пункти. На даний час у нас всі можуть виїхати. Ми кажемо, що певні траси безпечні. По-перше, частина людей виїжджає самостійно. По-друге, обласна військова адміністрація, органи місцевого самоврядування, волонтери забезпечують вивезення охочих. Тобто це внутрішнє переміщення людей, які потрапили в скрутні життєві умови.

Як приклад, можу сказати про роботу у Шевченківській територіальній громаді. Тобто Шевченкове, Котляреве, Українка, Луч, Засілля і ряд інших населених пунктів. В ці місця доставлена гуманітарна допомога, та надана можливість виїхати охочим: жінкам, дітям, пенсіонерам, які потрапили в складні життєві умови.

Чи планує адміністрація подальше переміщення людей в області?

— Це системна робота, яка буде продовжуватися. Вона проходить і по районах. По Баштанському району були переміщення, тому що там були жорсткі бомбардування і створилась складна ситуація. Як тільки з’являється можливість доставити гуманітарний вантаж, вивезти людей, то ми координуємо з військовими. Отримуємо від них дозвіл на те, що зона дозволяє вивезти людей і завезти гуманітарну допомогу.

Де розміщують тих, хто не бажає залишитися у Миколаєві, а планує виїхати до більш безпечних регіонів?

— Визначено декілька локацій: міські заклади, обласні заклади, інтернати тощо. В місцях розміщення людей організоване харчування.

Баштанський район зазнав руйнувань. Як допомагаєте людям, які залишилися без житла?

— У Баштанці працює з людьми районна військова адміністрація на чолі з головою. Районною адміністрацією було організоване вивезення людей, будівлі яких постраждали, які потребували цього, як і в інших населених пунктах району.Частково людей вивезли до Кривого Рогу, Кропивницького. В кожному районі області створені районні військові адміністрації і їх функції прийняли районні державні адміністрації, тобто у нас їх чотири.

Скільки цивільних об’єктів зруйновано та чи надані компенсації власникам?

— Компенсації власникам найближчим часом не буде. Це питання по іншому врегульовано. Йде обрахування. На органи місцевого самоврядування розпорядженням голови обласної військової адміністрації рядом нормативно-правових актів покладено обов’язок складати відповідні акти, з подальшим встановленням збитків. Після закінчення війни механізм допомоги або відшкодування буде визначено на рівні держави. У тому числі й через механізм стягнення відповідних коштів, за рішенням Європейського суду по правах людини, з країни агресора, з Російської Федерації.

Як на Миколаївщині відбувається посівна компанія? Які ресурси планується залучити? Чи буде розпочата посівна в окупованих громадах?

— Буде чи не буде, це рішення не приймається органами влади. Це приймається рішення суб’єктами господарювання. Завдання органів влади — створити хоча б мінімальні можливості для того, щоб вона відбулась. Ми розуміємо, що більша частина у нас це озимі. Вони були посіяні до війни. Ми сподіваємося, що буде можливість зібрати врожай. Ми розуміємо, що не буде можливості на певних територіях зробити посівну. Але загалом налаштовані, щоб цей процес йшов. Налагоджуємо логістику щодо перетину блокпостів, переміщення вантажів.

Що робить держава в цьому напрямку? Держава створює додаткові стимули, щоб посівна відбулась. Серед основних я б назвав: створення системи надання безвідсоткових кредитів. Аграрії середніх та малих бізнесів вже зараз можуть отримувати кредити до 50 мільйонів гривень. Є певні умови до господарств. Якщо не помиляюся, оборот не більше ніж 20 мільйонів євро, тобто це орієнтир на господарства до 10 тисяч гектарів.

Держава виступає гарантом 80 відсотків погашення кредитів: якщо в результаті військових дій не вдалося зібрати врожай, то держава від тіла кредиту гасить 80 відсотків і ці кредити безвідсоткові.

Чи продумана співпраця влади з аграріями для забезпечення продовольчої безпеки?

— Я скажу не як посадова особа, я скажу від себе. Ми не готові були жити й працювати в таких умовах. Багато чого формувалось на папері, як воно повинно відбуватися під час війни — воно так не працює і потрібно створювати нові механізми, як працювати, як розвивати бізнес у таких складних умовах. На сьогодні держава на чолі з президентом такі умови створює, ми на рівні області активно їх підтримуємо, починаємо впроваджувати.

Яка зараз ситуація екологічною безпекою на Миколаївському глиноземному заводі?

— Станом на 22 березня відсутні факти, які б свідчили про те, що на цьому заводі почалися якісь серйозні процеси пов’язані з екологією. Що стосується екологічної безпеки, то її немає і в таких умовах бути не може, тому що ворог, як ми бачимо, бомбардує не тільки об’єкти, які пов’язані з військовою інфраструктурою. Казати про повну безпеку, що людям не варто хвилюватися, то ні. Але ж це не єдиний завод, який пов’язаний з поганим впливом на екологію, їх багато, ми намагаємося з цим працювати, але забезпечити повну екологічну безпеку в таких умовах неможливо.

Залишити відповідь