27.05.2022

26 травня – День Пам’яті М.С. Вінграновського. Первомайськ вшановує свого геніального земляка

18 років тому 26 травня відійшов у вічність наш земляк, Микола Степанович Вінграновський.

Кожного разу, коли ми згадуємо нашого генія, то починаємо говорити про те, який багатий мистецький спадок він нам залишив, який вплив мав на творчість багатьох літераторів, який внесок зробив в розвиток української культури.

Ми вшановуємо його пам’ять, говоримо слова вдячності, знаходимо нові грані й смисли в його глибоких віршах та прозі. Все це прекрасно, так має бути, бо ми – його нащадки,  заради нас він творив, і нам він то все залишив. Тож неодмінно маємо згадувати що ВІН зробив для НАС!  Але, на жаль, значно рідше говоримо про те, що Ми зробили для Нього.

А про це обов’язково треба говорити! З цього треба починати. Я б виділила три орієнтири у  вшануванні генія.

1. Читання його творів.

2. Популяризація його творчості.

3. Запит до влади, що зробила і робить вона задля збереження Національної Пам’яті Поета.

Щодо читання творів, то саме воно, читання – то є найбільша нагорода авторові!

Якщо говорити про популяризацію, то варто враховувати одну  незаперечну істину: навіть найвидатніший геній світу залишився б невідомим, коли б його творчість була замовчана. Якщо лауреат Шевченківської премії за дитячі твори лиш мимохідь згадується в шкільній програмі молодшої школи – звідки діти дізнаються про його твори?

Щодо  діалогу з владою, згадаю такий нонсенс:  85-річчя з дня народження одного з найвидатніших поетів-шістдесятників не згадане навіть в урядовій  Постанові про святкування ювелійних дат за 2021 рік. І що? Яка реакція з  цього приводу  мовного омбудсмена?  Спілки письменників?  Інституту Національної Памяті?

Але не буду про сумне і прикре, тому що творчість Вінграновського – це творчість життєстверджувальна, сповнена любові і краси. Тож давайте про красиве і оптимістичне!

Благо, що сьогодні нам є про що розказати!

Альманах «Наша Миколіана», до якого увійшли спогади про митця та унікальні твори й посвяти місцевих авторів

До 85 річчя Миколи Степановича в Первомайських навчальних закладах проведені традиційні літературні конкурси: на кращого читача віршів М. Вінграновського «Поетична пристань».  Видано збірку «Наша Миколіана», до якої увійшли спогади про митця та унікальні твори й посвяти місцевих авторів.

Наближається до завершення оформлення футуристичної бібліотеки-музея Миколи Вінграновського, справи, яку започаткував і профінансував Корнацький Аркадій Олексійович. В місті Первомайську реалізовано проєкт  унікального арт-простору, де зосереджені матеріали про митця та його творчість, створено книжковий фонд творів Вінграновського та інших авторів – шістдесятників.

Експозиця, присвячена творчості письменників-шістдесятників в АртХабі “Вінграновський”.

Майже завершені роботи по благоустрою майданчика перед музеєм, а також вулиці, на якій  знаходиться установа. Тротуар перед будинком отримав покриття мозаїкою у формі візерунків української вишивки.

Майданчик перед футуристичною Бібліотекою-музеєм Миколи Вінгановського в Первомайську

А на клумбах висаджено вічнозелені насадження самшиту і чудовий трав’яний килим. Облагородження зеленої зони триває.  Все це зроблено з любов’ю, у справу вкладено багато творчої людської праці, натхнення й сумління.

Мозаїчне тротуарне покриття і ландшафтний дизайн вулиці перед АртХабом Вінграновський в Первомайську

Складнощі воєнного часу  внесли, на жаль,  свої корективи в план роботи бібліотеки–музею.  Члени колективу наразі займаються волонтерською справою, допомагають налагоджувати харчування наших захисників. Всі ми віримо в перемогу, в те, що нам вдасться реалізувати заплановану  широку палітру екскурсій, відеолекторіїв, мобільних виставок і арт-зустрічей  з використанням LED-технологій.

Віримо, що невдовзі звучатиме  в запису і в декламаціях численних відвідувачів глибоке і вражаюче гарне Слово Миколи Вінграновського!

Може бути, що мене не буде,

Перебутній час я перебув,

Але будуть світанкові губи

Цілувати землю молоду.

І моєю літньою судьбою

На Поділля, Галич і на Степ

Карим оком, чорною бровою

Ти мене у серці понесеш.

Погойдаєш, вигойдаєш, вивчиш

І на вік і на єдину мить

Біля себе, вічна і всевишня,

Знов научиш жити і любить.

 

Наталія Терещенко, 26.05.2022. Первомайськ

 

Leave a Reply