Інтернет-видання «Українська правда»,
О. Притулі,
С. Мусаєвій
Шановні пані Олено та пані Севгіль !
Звертаюся до вас і до всього колективу УП як до колег Павла Шеремета, що вже понад три роки вимагають об‘єктивних результатів слідства.
Яких все нема.
12 грудня 2019 року за участі Президента України В. Зеленського відбувся брифінг міністра внутрішніх справ А.Авакова та керівників Нацполіції, які розказали про хід розслідування та про певні здобутки в ньому.
Як усі, хто прагне законності й правопорядку, я хотів би швидкого розкриття злочинів, зичу борцям із злочинністю успіхів, але водночас не можу мовчати про грубі порушення ними законодавства. Та ще й спостерігати влаштовуваний ними піар-фарс.
Саме це спонукає мене привернути вашу увагу до юридичних фактів, що мають для належного розслідування злочину важливе значення.
Ці факти – розслідування означеного кримінального провадження з неналежних підстав і за неналежною підслідністю.
Вбивство Павла Шеремета скоєно шляхом вчинення терористичного акту. Це безспірно, 100% ознак складу цього злочину від самого початку були і є очевидними, розслідування мало розпочинатися і вестися за статтею 258 Кримінального кодексу України.
Але воно чомусь розпочато й ведеться за статтею 115 ККУ – про вбивство.
Чому?
Розслідування вбивств – підслідність поліції.
Розслідування терактів – виключна підслідність СБУ.
Невже службовці Генпрокуратури, МВС, Нацполіції, СБУ настільки безграмотні, що не знають азів процесуального законодавства?
Звісно, що ні.
Причина в іншому – у чийомусь бажанні контролювати слідство та управляти ним.
Комусь це було треба – отут і криється відповідь на те «чому».
А раз так, то про об‘єктивність, неупередженість слідства можна забути – бо процесуальна незалежність слідчих у нас поки що існує лише на папері.
З огляду на резонансність злочину, рішення щодо його кваліфікації та підслідності провадження приймалися вищими керівниками причетних до слідства органів – Генпрокуратури, МВС, СБУ.
Тобто Ю.Луценком, А.Аваковим, В. Грицаком. А можливо й більш високими «начальниками».
Це вони, з міркувань необхідності контролю слідства по «справі Шеремета» з боку керівництва міністерства внутрішніх справ – що в свою чергу було продиктовано якимись тільки їм відомими причинами, – знехтували законодавством. І це навіть попри те, що міліцейські оперативно-слідчі служби, кримінальний розшук на той час Аваковим вже були вщент зруйновані, а нові аналогічні в поліції ще не були створені.
Не секрет, що «відреформовані» структури та кадри Нацполіції не те що тоді, але й досі є настільки неефективними, що на розслідування найпростіших кримінальних правопорушень, з усіма від початку відомими обставинами їх вчинення, у них йде по декілька років.
І то не завжди плідно. По «справі Шеремета» якість слідства вже можна оцінювати з огляду на текст підозри Юлії Кузьменко, опублікованому 14 грудня в інтернеті – це ганьба.
Тобто, об‘єктивних підстав для ведення кримінального провадження Нацполіцією, а не СБУ, з наступною перекваліфікацією провадження та зміною підслідності, явно не існувало, а відтак прийняті з якихось суб‘єктивних причин неправомірні рішення щодо кваліфікації злочину та підслідності провадження викликають закономірні питання щодо причин та цілей їх прийняття.
Якими може бути навіть приховування злочину проти Шеремета – внаслідок його вчинення особами, підконтрольними правоохоронцям або спецслужбам.
З‘ясування цих закономірних питань можливе тільки шляхом відповідного кримінального провадження щодо вищезазначених керівників-«силовиків», один з яких, пан Аваков, наразі розказує суспільству і президенту Зеленському чергову казку про свої великі подвиги.
Тільки про свої «заслуги» у знищенні системи боротьби із злочинністю в Україні, у створенні райських умов для підпільного ігрового бізнесу, наркоторгівлі, рейдерства, грабежів, розбоїв та всіх без винятку інших тяжких правопорушень, що захлиснули країну, та у розслідуванні «справ Майдану» він чомусь скромно мовчить. Розказав би щиро Зеленському – глядиш на підвищення швидше пішов би.
І доки цей «герой» посідатиме пост міністра внутрішніх справ, про законність і правопорядок в Україні можна й не мріяти.
Про об‘єктивне розслідування «справи Шеремета», на жаль, також.
