Напередодні 88 річниці від дня народження Миколи Вінграновського трапилась цікава і дуже несподівана подія, яку можна назвати відкриттям року не лише для Бібліотеки-музею у Первомайську, але й для дослідників родоводу Миколи Степановича. 6 листопада відвідувачка музею після одного з проведених заходів показала світлини зі свого сімейного архіву та поділилась деякими спогадами.
Моєму подивуванню не було меж, коли я дізналась, що переді мною – двоюрідна племінниця Миколи Степановича Вінграновського, при чому родинні зв’язки йдуть по лінії його батька, Степана Миколайовича. Документи, які показала співрозмовниця, виявилися не тільки цікавими, але й унікальними. Це було рідкісне фото рідної сестри Степана Вінграновського – Федори Миколаївни Вінграновської, 1886 року народження. 1898 рік народження Степана Вінграновського вказує на те, що він був на 12 років молодший за свою сестру Федору (в родині її називали Феня).
До цього моменту практично не було джерел, які б детально розповідали про братів та сестер Степана Миколайовича. Відповідь на це питання могли б дати метричні книги, але, на жаль, за потрібний період вони не збереглись, останній збережений запис про прадіда та діда Миколи Вінграновського у сповідних розписах с. Кумарі, датується 1862 роком (так вказує дослідник геніалогії цієї родини Станіслав Гоцуляк.) Жодних спогадів, записів чи світлин у сімейному архіві також не збереглося.
Пані Валентина, від якої я отримала ці свідчення, розповіла, що була 17-літньою дівчиною, коли померла її бабуся Феня, тож вона, на жаль, не встигла розпитати її ні про дитячі роки, ні про родовід Вінграновських. Пам’ятає лише, що бабуся говорила про двох своїх сестер, які були молодші за неї. Дуже добре запам’ятала, як бабуся казала, що довго не хотіла йти під вінець, хоч було їй вже за 30. Через це її сестри не могли вийти заміж, бо був такий звичай, що спочатку мала знайти пару старша сестра. Тож сестри почали їй погрожувати і вимагати вийти заміж вже врешті-решт, щоб вони не залишилися самотніми. Бабуся Федора згадувала крім Степана ще одного свого брата, але пані Валентина подробиць не пам’ятає. Отже, за цими свідченнями, в родині було п’ятеро дітей: двоє синів та три доньки. Феня була старшою дитиною в см’ї.
Федора Миколаївна Вінграновська (1886-1973 рр.) розповіла онуці, що погодилася на шлюб без любові, бо так наполягала родина, в якій вона була старшою донькою. Вона вийшла заміж за Новошицького Олександра, свого односельця з Кумарів. Федора Миколаївна Новошицька (в дівоцтві Вінграновська) разом з чоловіком зростили трьох дітей. Двох синів: Станіслава та Григорія, а також доньку Антоніну (Ніну). Весь свій вік прожила у селі Кумарі, там і похована.
(Далі буде)
Наталія Терещенко, голова художньої ради Артхабу «Вінграновський
