18 травня Украина шанує пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу.
Трагедія 1944 року, один із найстрашніших злочинів сталінського тоталітарного режиму проти цілого народу, коли понад 200 тисяч кримських татар були примусово депортовані з їх історичної батьківщини, з Криму, – це біль усієї України.
Для кримськотатарських родин, більшість із яких опинилися у напівпустельних територіях Середньої Азії, Уралу та Сибіру, заслання обернулося голодом, злиднями, втратою рідних і близьких, які не пережили страшних умов депортації. Тоді загинув майже кожний другий представник кримськотатарського народу.
З 2015 року українська держава визнає депортацію 1944 року геноцидом кримських татар.
В цей день, біля обеліску пам’яті жертв політичних репресій зібралися представники патріотичної спільноти Миколаєва. Присутні вшанували пам’ять жертв репресій, хвилиною мовчання.
До присутніх звернувся один із ініціаторів встановлення пам’ятного знаку, керівник Миколаївської організації НРУ Юрій Діденко.
Він розповів з якими труднощами довелося зіткнутися тоді. Адже у 2012 році владу в Миколаєві захопили “регіонали”, багато з яких були колишніми функціонерами комуністичного режиму. Але незважаючи на всі труднощі, пам’ятник був встановлений.
Він повинен бути німим нагадуванням про те, що ніколи не повинно повторитися.
На жаль, історія нічому не вчить варварів. І у 21 столітті рашисти намагаються зробити з усім українським народом те, що їхні попередники комуністи зробили з кримськими татарами.
Наприкінці заходу учасники акції поклали квіти до підніжжя обеліска.
