Праведники народів світу — це почесне звання присуджується Державою Ізраїль тим, хто у роки Другої світової війни рятував євреїв від знищення, на території Європи, окупованої нацистами.
У 21 столітті під час російсько-фашистського вторгнення в Україну у нас з’явилися свої праведники світу.
Можна не сумніватися, що закінчиться війна, і ця історія стане сюжетом фільму. який знімуть найкращі режисери планети.
Вона вчителька із Маріуполя. Ім’я її поки що невідоме, але те що вона зробила, заслуговує на найвищу нагороду людства.
Їй вдалося вирватися з обложеного Маріуполя на евакуаційному автобусі із чотирма дітьми. З чотирьох дітей рідний лише один. Другий – племінник, дитина сестри. Сестра вийшла з бомбосховища за продуктами і більше не повернулася.
Третій – дитина сусідів. Батьки загинули, а його помітили у руїнах сусідського будинку та забрали до себе у бомбосховище.
Четверту дитину вона побачила, коли з першими трьома бігла на евакуаційний автобус. Сидів поряд із мертвими батьками.
Виїхати їм удалося дивом. Автобус, який їхав за ними, був розстріляний рашистами.
Незважаючи на те, що документи на вивезення були лише на одну дитину, їх усіх випустили до Угорщини.
Ксения Хижняк
Сегодня подруга, у которой мы живём в Берегово, рассказала, как сопровождала на границу женщину с четырьмя детьми. Из Мариуполя.
Вырвались на эвакуационном автобусе. Она учительница. Из четверых детей родной только один.
Второй – племянник, ребёнок сестры. Сама сестра вышла в какой-то из дней из бомбоубежища то ли за водой, то ли за едой и не вернулась.
Третий ребёнок – соседей. Родители погибли, а его заметили в руинах соседского дома и забрали к себе в подвал.
Четвёртого ребёнка она увидела, когда с первыми тремя бежала на эвакуационный автобус. Сидел рядом с мертвыми родителями. Схватила его и рюкзак, потому что подумала, что в рюкзаке наверняка документы. Так оно и было.
Выехали чудом. Автобус, который ехал за ними, расстреляли.
На границе она так и сказала – разрешения ни на кого из детей, кроме одного, нет, делайте, что хотите. Их всех выпустили. Уехали дальше в Венгрию.
Нужно что-то написать в завершение истории, но я не понимаю, что. Я просто вообще не понимаю.
На думку спадають лише дві фрази: Не забудемо не пробачимо і Смерть фашистським окупантам!
М.Гаранін
