Олексій Волобуєв із Південноукраїнська — єдиний учасник міжнародного велозаїзду North Cape–Tarifa із України.
У червні чоловік проїхав 15 країн на велосипеді і фінішував чотирнадцятим. Велосипедист долав гірські райони і тунелі, ночував просто неба, та найбільшою перешкодою стала спека.
Про захоплення велоспортом та труднощі на шляху Олексій Волобуєв.
Олексій Волобуєв — 54-річний працівник Південноукраїнської АЕС. У червні 2026 року чоловік взяв участь у міжнародному велозаїзді North Cape–Tarifa та фінішував чотирнадцятим. Він став єдиним представником України серед 75 учасників із 31 країни.
Олексій каже, що поєднує роботу із захопленням велоспортом. Вільний час він присвячує поїздкам на велосипеді та участі в заїздах.
«З 2020 року я починав з малих відстаней. У 2020 році, коли я проїхав наш Gard Energy Ride 100-кілометровий, мене це затягнуло. Потихеньку я збільшував ці дистанції. У нас є Миколаївський клуб бреветчиків-рандоннерів, які катають відстані 200, 300, 400, 600, 1000 кілометрів. Я вступив в цей клуб і потихеньку почав катати з ними ці відстані», — розповів Олексій.
Після попередніх поїздок Олексій вирішив спробувати себе на новій міжнародній дистанції. Цьогоріч маршрут пролягав від півночі до півдня Європи.
«Нас з усього світу було учасників — 75 людей. Не всі їхали до фінішу міста Таріфа до Іспанії. Тому що були такі велогонщики, які їхали до Хельсинки — там 1700 кілометрів. Потім були такі, що їхали, припустимо, до Ніцци, до Франції».
Частина маршруту пролягала через гірські райони та тунелі. Окремим випробуванням, за словами Олексія, стала спека.
«Мене зупиняли двічі поліцейські в Іспанії. Одні запитували щодо стану здоров’я, тому що коли ми переправилися паромом в Естонію, то якраз почалася ця спека +40°. Це було, напевно, найважчим із цього. Навіть ці всі перевали — важко було, звісно, але спека давала, напевно, найбільше незручностей», — каже чоловік.
Для такої поїздки велосипед довелося обладнати всім необхідним для тривалого маршруту. Частину речей Олексій перевозив на велосипеді, решту — в невеликому рюкзаку.
«Я зазвичай сюди брав одну флягу з водою, в одну наливав якогось соку, щоб було щось солодке із собою. І нарамна сумочка. У мене, виходить, це був павербанк на 30 тисяч міліампер. І баул попереду, в якому в мене знаходилися спальний мішок, такі речі, які потрібно було швидко дістати», — розповів спортсмен.
Окремим завданням була організація ночівлі. У готелях Олексій зупинявся раз на кілька днів, а решту часу ночував просто неба.
«Стосовно інших днів, так, звичайно, дев’ять годин — я дивлюся по сторонах, де краще. Це були зупинки, на яких я, наприклад, на лавочках розміщувався. У мене були з собою: надувний матрац, спальний мішок, і, в принципі, цього було достатньо».
До місця старту спортсмен добирався з Південноукраїнська через Львів і Краків. Велосипед перевозив окремо, а далі продовжив дорогу літаком до Норвегії. Однак ще до початку дистанції виникла проблема з багажем — велосипед не прибув разом із ним.
«Часто з велосипедами проблема. Це треба дивитися: якщо у вас є пересадки, то плануйте так, щоб, наприклад, між пересадками хоча б було мінімум дві години. Тому що вони просто фізично, мабуть, не встигають», — каже спортсмен.
Попри труднощі з дорогою та організацією поїздки, Олексій дістався старту й завершив міжнародну дистанцію. У загальному заліку він посів 14-те місце, подолавши 7500 кілометрів за 32 дні.
Джерело: Суспільне
