Дану статтю опубліковано ще в квітні минулого року. Але її актуальність не зменшилася, а навпаки – зросла.
Вчора мер Сєнкевич звернувся до громади з проханням перевірити доступність сховищ для жителів міста.
Як тоді повідомлялося, ситуація, що склалася у Миколаєві з водою розкрила злочинну бездіяльність міської влади.
Але в тіні залишилася не менш злочинна діяльність, яку миколаївська міська влада здійснювала останні двадцять років.
Старожили Миколаєва добре пам’ятають, що у більшості будинків, збудованих у 50-х роках, минулого століття, так званих “сталінок”, були чудово обладнані бомбосховища. Оскільки будинки будувалися після Другої світової війни, то вони були розраховані на ядерне бомбардування.
Ще у 90-х роках у них стояли прилади дозиметричного контролю, газоаналізатори, повітряні фільтри. Був солідний запас питної води. Але прийшли двотисячні. І жага наживи переважила потреби цивільної оборони.
Міська влада почала розпродавати підвальні приміщення, в яких були розташовані бомбосховища. Про те, що це стратегічні об’єкти, ніхто з чиновників не згадав. Натомість з’явилися секс шопи, масажні кабінети, магазини одягу, кафе тощо.
І коли настало 24 лютого 2022 року, більшість бомбосховищ уже було знищена.
Нам вдалося поспілкуватися із кількома депутатами, минулих скликань. І вони називають прізвища людей, які безпосередньо причетні до знищення бомбосховищ.
Це Чайка, Пеліпас, Болотний. Більшість із цих персонажів живе і чудово почувається.
Те, що вони вчинили, це злочин проти національної безпеки. Такі злочини не мають терміну давності. Хочеться сподіватися, що компетентні органи, за аналогією з історією з водопостачанням, порушать кримінальну справу за фактом знищення бомбосховищ.
