“Згадуючи літературний вечір Миколи Вінграновського в ЧІКАҐО” – так називається стаття Олександри Мудрої, ініціаторки проведення літературної зустрічі з поетом, котрий перебував у Сполучених Штатах влітку 1995 року. Ксерокопію раритетної статті про літературний вечір Миколи Вінграновського у Чікаго від 22 червня 1995 року передала до Бібіліотеки-музею Миколи Вінграновського родина Усатюків під час зустрічі на заходах, присвячених Пам’яті письменника.
Про творчий вечір Вінграновського в Чікаго 1995 року: як все відбувалося
Ідея проведення зустрічі поета з громадськістю міста Чікаго зародилася у організаторів після особистого виступу М. Вінграновського перед любителями рідного слова та членами Літературного Фонду з нагоди сторіччя народження Олександра Довженка.
Микола Вінграновський з радістю прийняв пропозицію від Українського літературного Фонду імені Івана Франка. Часу на організацію події було небагато: до від’їзду Миколи Степановича залишалося 4-5 днів. Але організатори доклали усіх можливих зусиль, щоб повідомити громадськість міста Чікаго про зустріч з поетом. Цей особливий, зворушливо незабутній вечір, відбувся в залі імпозантного Культурного осередку імені о. митрата Маріяна Бутринського.
Олександра Мудра з великим захопленням розповідає про цю незабутню подію:
«Послухати достойного гостя прийшло багато громадян нашого динамічного міста. Вони оваційно привітали його рясними оплесками і повставали з місць.
Гостя представила Орися Антонович, а відтак попросила до слова авторку цієї статті, яка говорила про життєвий шлях Миколи Вінграновського та познайомила присутніх з рецензією Івана Дзюби на творчість М. Вінграновського. Ніхто не перевершить того , що написав Дзюба, бо ніхто так, як він, не вивчив творчість Вінграновського, протягом 20-ти років, тим більше, що і в Дзюби неабиякий талант і відточена майстерність слова.
Скінчилося читання. Сам поет хвилювався і схвильований вийшов перед публіку обтираючи краплини роси, що струмочком котилися по його вразливому лиці. Перед нами стояв поет-велет. Поет, що кожним своїм нервом відчував те, що створив. Те, що декламував перед нами з пам’яті, бо, як сам казав, – «знає напам’ять всі свої тисяча віршів, які написав».
Вінграновський говорив… Він стояв, як скеля непохитний, а слова хитались, а слова проймали душу, а слова плакали і завмирали зойком терпіння. Година читання, а скільки мук в душі поета, що ті поезії породив і переживає наново… як вітром гнана стихія … поет і актор…
Люди на залі не вірили ані своїм вухам, ані очам. Між людьми почулися слова: «Це справжній поет! З крови і кости ! Це велет!»
Ми жалували, що не було на залі хоч кількасот любителів поезії, а треба було б. Ми раділи однак, що завдяки швидким імпульсам і відчуттям глибокої душевної потреби, нам все-таки вдалося влаштувати цей особливий, спеціяльний вечір, єдиний в Америці вечір Миколі Вінграновському.»
Повний текст статті було надруковано у перідичному видання діаспори Народна воля, Скрентон.
Дякуємо родині Усатюків за надані документи, зокрема за ксерокопію статті Олександри Мудрої про літературний вечір Миколи Вінграновського у Чікаго від 22 червня 1995 року. Ми підготували електронний варіант статті, щоб зробити її доступною ширкому колу читачів.
Учасники вечора Пам’яті Миколи Вінграновського в Артхабі, 26 травня 2024 р.
Наталія Терещенко, голова художньої ради Артхабу «Вінграновський»
