8 грудня у Центральній міській бібліотеці ім. М. Л. Кропивницького відбувся прем’єрний показ фільму «Спадок нації» в рамках Безкоштовних курсів української мови. Повнометражний фільм розкриває перед глядачами дивовижний та сакральний світ українських старовинних традицій та технік вишивання у різних куточках України. Стрічка розділена на декілька блоків, кожен з яких присвячений окремій історії, пов’язаній з вишиванками. Фільм був знятий за підтримки ГО «Всесвітній день вишиванки». 3 листопада стартував кінопоказ по всій Україні. Миколаїв став одним з перших міст, що отримало право на показ.
Ідея фільму полягає в тому, що вишита сорочка є не тільки матеріальною, а й духовною спадщиною українського народу, яка несе в собі енергетику та відбиток долі тієї людини, що її носила. Раніше в Україні була поширена традиція вишивати сорочки своїм дітям перед весіллям. І наречений, і наречена частіше всього були одягнені у дві сорочки. На спід молодий одягав ту, яка ближча до серця, – це могла бути або мамина вишиванка, або вишиванка його майбутньої дружини. Естетика вишиванки криється у значеннях орнаментів та мотивів, кольоровому поєднанні, техніці вишивання, фасоні та матеріалі, з якого виготовлена вишиванка. Та головне не це – головне – який посил робить майстер чи майстриня, вишиваючи цю сорочку.
Вишиванка, як і самі українці, довгий час переживала культурний занепад, коли, не розуміючи її цінності, нею мили підлоги чи викидали на смітник як непотріб. У тяжкі часи повоєнного голодомору 46-47 років вишиванки врятували ні одній сотні українських родин життя – вишиванку обмінювали на відерце картоплі або мисочку зерна у більш заможних родин, до яких ще не дійшли кгбісти.
Сьогодні вишиванка разом з нацією переживає бурхливе відродження. В світовій моді спостерігається неабиякий попит на вишиванки ручної роботи, а також вишиванки в стилі еклектика та модерн, що поєднують у собі ручну та машинну вишивку, орнаменти з різних регіонів України та авторський дизайн модельєрів. Для бійців АТО вишиванка є своєрідним оберегом, котрий на війні допомагає роздмухувати внутрішній вогник виживання.
Фільм знято у шести країнах: Україні, Канаді, Італії, ОАЕ, Німеччині, Росії, де є українська діаспора або люди, що підтримують українців як незалежну та вільну націю, що йде до перемоги. Автор ідеї та сценарист – Леся Воронюк. Режисер – Олександр Ткачук. Науковий консультант – Олексій Доля. Тривалість фільму: 80 хвилин.
Як розповідає модератор безкоштовних курсів української мови у Миколаєві Олена Позняк, цей фільм було обрано з-поміж інших фільмів про українську культуру та спадщину, тому що його прем’єра відбулась нещодавно в Києві, 3 листопада. Цю стрічку ви не знайдете в мережі. Тізер фільму здався Олені досить цікавим, бо розрахований на широку аудиторію і не є специфічним документальним фільмом, цікавим лише для певного кола осіб.
Безкоштовні курси української мови проходять за підтримки організації “Громадський світ”. В Україні курси української мови були запроваджені у 2012 році. В Миколаєві такі курси проводяться не вперше, але після недовготривалого занепаду активісти Миколаєва вирішили їх відновити.
В 2013 році курси започатковувались у Миколаєві, але напевно був ще не той стан людей для того, щоб вони діяли, – розповідає Олена.
На сьогоднішній день курси користуються великою популярністю. Мета курсів полягає в тому, щоб просвітити усіх бажаючих, хто хоче вивчити рідну мову. Якщо зараз учні та студенти мають можливість вчити українську мову, літературу, ходити до україномовних шкіл та університетів, де предмети читаються українською мовою, то люди старшого покоління, які не народились у незалежній Україні, такої нагоди не мали. Курси покликані заповнити цей пробіл в житті миколаївців, які прагнуть вивчити мову.
Безкоштовні курси діляться на дві групи: початкову та досвідчену. Початкова розрахована на людей, які зовсім не знають мови або погано нею володіють, досвідчена – на тих, хто вміє писати, розмовляти, але потребує більше практики.
Курси не обмежуються сухою начиткою лекцій та проведенням практичних занять, притаманною для шкільної та університетської моделі викладання. Тут часто проходять заходи, спрямовані на занурення слухачів курсів у живе україномовне середовище. Для цього організатори проводять концерти, показують фільми та запрошують українських письменників, щоб слухачі мали змогу перейти із рівня: “Я люблю украинский язык, но раговариваю по русски” на рівень “Я не боюсь розмовляти українською мовою”.
На курсах поки що викладає лише один вчитель-волонтер Наталя Наумкіна, тому модератори курсів знаходяться в активному пошуку вчителів-волонтерів. Курси проводяться в Центральній міській бібліотеці ім. М.Л. Кропивницького два рази на тиждень в 17. 30: для початкової групи – середа, для досвідченої – четвер.
Ірина Павленко
