Статус «зниклий безвісти» для родини — один із найважчих.
Коли близькі отримують сповіщення про загибель військовослужбовця, це болісно і різко. Зазвичай між сповіщенням і похованням минає близько десяти днів. Після цього починається складний процес проживання втрати.
Коли ж військовий вважається зниклим безвісти, родина живе в постійній невизначеності. Це, за словами начальника відділення цивільно-військового співробітництва Віталія Ручкіна, «гойдалки між “усе добре” і “усе погано”». Він уже чотири роки супроводжує родини зниклих і загиблих військових та координує проведення поховань у своєму районному ТЦК та СП.
Між звісткою про зникнення і встановленням долі людини — чи вона загинула, чи перебуває в полоні — можуть минути місяці, а іноді й роки. Процес триває довго, зокрема через складність ідентифікації тіл, які Україна повертає в межах обмінів із росією.
До встановлення особи загиблих залучаються різні фахівці та застосовуються кілька методів ідентифікації. Один із ключових — ДНК-експертиза, яка є найбільш доказовим інструментом у таких випадках.
Водночас навіть високоточні методи потребують комплексної перевірки. На початку лютого з російського полону повернувся боєць 24 ОМБр Назар Далецький, який із вересня 2022 року вважався зниклим безвісти. У 2023 році після ідентифікації за результатами ДНК-експертизи його було визнано загиблим і поховано. Ця історія ще раз показує, наскільки складним і чутливим є процес встановлення істини.
Як відбувається ідентифікація загиблих захисників, спілкування з родинами та вшанування полеглих — дивіться у репортажі «Deutsche Welle українською».
