На фанатизм, з яким миколаївська влада захищає символи тоталітаризму, звернули увагу центральні канали українського телебачення.
В ефірі всеукраїнського телемарафону був показаний сюжет, що висвітлює цю тему.
Читайте також: Проблема в меншовартості: захисники Миколаївщини вимагають негайної декомунізації в місті
Після початку лютневої війни, розв’язаної фашистським кремлівським режимом путіна, всією Україною прокотилася хвиля дерусифікації.
Дерусифікація торкнулася вулиць, площ, театрів, пам’ятників та навіть шкіл.
У зв’язку з повномасштабним вторгненням РФ до України, у багатьох містах вирішили позбутися останніх нагадувань колоніального минулого.І якщо у багатьох великих та маленьких містах України, це реалізується практично, то в Миколаєві це відбувається лише на словах. Лише під тиском громадськості вулиця Московська була перейменована на вулицю Маріупольська.
Але крім московської у Миколаєві є вулиці Волгоградська, Уральська, Сибірська, Пушкінська, Тургенєва, Толстого, Суворова, Кутузова. Цей список можна продовжити ще не одним десятком вулиць. Навіть у районних центрах Первомайську та Вознесенську з цього питання зроблено більше.
21 травня, після ультиматуму патріотів, було демонтовано та перевезено до музею пам’ятник Пушкіну.
Читайте також: В українському Миколаєві розпочалась дерусифікація
І на цьому процес скінчився. Минуло 4 місяці, пам’ятники та пам’ятки колоніалізму та комунізму, як і раніше, “прикрашають” наше рідне місто.
Навіть гвардійський знак армії окупантів, розташований у центрі Миколаєва, довелося самостійно прибирати активістам.
Читайте також: Миколаївські патріоти денацифікували танк із емблемою окупантів
У Миколаєві вже ходить анекдот, що мер Одеси Г.Труханов та мер Миколаєва О.Сенкевич змагаються хто збереже більше пам’яток епохи комунізму та “рузького миру”.
І великі шанси перемогти у цьому “змаганні” має миколаївський мер. Простий приклад. Центр міста, вулиця Шевченка. Дві меморіальні дошки на відстані буквально 10 метрів одна від одної.
Перша присвячена коням, які везли Пушкіна.
А друга більшовикам-ленінцям.
Можливо, саме в цьому криється причина того, що немає меморіальної дошки на будівлі міськради, біля якої 7 квітня 2014 року зібралися патріоти та захистили Миколаїв від путінської чуми. Немає меморіальних дощок на будинках, де жили сучасні герої, які пішли у вічність Денис Янтар і Демид Губський.
За два тижні наша Батьківщина відзначатиме День захисника України. Хороші господарі перед святами проводять генеральне прибирання у будинку. Наш будинок, місто-герой Миколаїв.
А чи не час провести генеральне прибирання в ньому та очистити наше рідне місто від пам’яток колоніального та комуністичного минулого?
