Розвідні мости – окраса та життєва необхідність Миколаєва.
Коли на одне місто припадає одразу дві повноводні ріки, мости стають життєво необхідними. Але що робити, коли в тому ж місті розташовані потужні суднобудівні та ремонтні компанії, до яких постійно запливають і відпливають височенні фрегати та крейсери. Під мостом вони точно не протиснуться. Єдине рішення – розвідні мости, і Миколаїв тут має чим похвалитися.
Почнемо з Варварівського мосту через річку Південний Буг. Після руйнувань Другої світової війни тут встановили понтонний міст. Настил скрипів, прогинався, а водіям залишалося хіба що молитись, щоб безпечно доїхати до протилежного берега. Так довго тривати не могло. Тож у 57 році приступили до проектування сучасного мосту за новітніми технологіями, який коштував десятки мільйонів рублів.
Уперше в Радянському союзі опанували техніку створення суцільних залізобетонних балок. Рух мостом відкрили 1964 року і першими по Варварівському мосту проїхали діти й молодята. Доки люди раділи, що під ногами нарешті стійка поверхня, інженери не могли натішитися конструкцією горизонтального повороту на 90 градусів. Виглядає просто, але за цією легкістю ховається складна механіка.
Довжина центральної частини 128 метрів, вага дві тонни. Спочатку спеціальні домкрати піднімають її на 10 – 15 см, і тільки після цього автоматично вмикається двигун, величезний підшипник діаметром 11 м рухає гігантські балки і центральна частина мосту повертається. Усе це триває близько 20 хв. Жителі Миколаєва залюбки милуються ось такими кадрами.
Та це ще не все. У місті є ще одна ріка – Інгул, а відповідно і ще один міст. Аби його побудувати, знадобилось 7 років. Чому так багато – адже інженерам потрібно було придумати, як підняти розвідну частину завдовжки 76 метрів. Протягом 15 років саме Інгульський міст тримав пальму першості за цим показником у Європі, доки його всього на 6 метрів не перевершив міст у Роттердамі.
Читайте також: Инженерный шедевр Европы: николаевский маяк (ФОТО)
Джерело: 24tv.ua
