Вона взяла з собою лише кота, коли в березні 2022 року евакуювалася за 600 кілометрів від дому.
Сьогодні Вікторія Бондаренко очолює місцеву Раду ВПО, шиє іграшки для евакуйованих дітей і чекає весни, щоб разом із новими знайомими займатися улюбленою скандинавською ходьбою.
Окрім Вікторії, у Баштанській громаді нині проживає близько двох тисяч внутрішньо переміщених осіб. Для них тут працюють центри, програми та курси, які допомагають знайти підтримку та просто своє місце.
Про життя переселенців у громаді дізнавалася журналістка Район.Баштанка.
Двічі рятувалася від війни й двічі знаходила прихисток у Баштанці
Під час відключень світла Вікторія вмикає ліхтарик, бере металевий гачок №9 і найтовстішу пряжу. Жінка в’яже теплі кола, які волонтери доставляють військовим на фронт. Наразі вив’язала понад 200 штук.
Учасниці гуртка рукоділля з теплими кругами.Фото з фейсбук-сторінки соцзахисту Баштанки
Вперше у Баштанці пані Вікторія опинилась у 2014 році. Спочатку відправила маму, потім переїхала сама. Коли у її рідному Краматорську стало спокійніше – повернулись назад.
У 2022 році жінка передзвонила власниці житла, де мешкала 8 років тому, і запитала, чи прийме вона їх, бо мала кота, і кинути тварину не могла. У Баштанці відповіли: «Приїжджай».
«Після того, як у березні оголосили термінову евакуацію – російські війська вже були в Лимані, а це зовсім недалеко від нас. Ми виїжджали в паніці», – розповіла жінка.
У Баштанці Вікторія нічого не знала. Пізніше в управлінні соцзахисту їй запропонували відвідувати центр «Калина», де проходили зустрічі для переселенців.
Саме там вона познайомилася з Маргаритою з Херсона, а згодом – із Лідією та Софією з Херсонщини. Відтоді жінки почали регулярно зустрічатися.
З групою працювала психологиня – вони разом розмовляли, грали, малювали. Поступово до зустрічей долучалися інші переселенці, а потім – і місцеві жителі.
«Сенс у тому, що якби я залишилася вдома у 2022 році, було б важко – нестерпно, коли нікого не знаєш і навіть просто вийти у двір, посидіти на лавочці, – складно», – сказала Вікторія.
У вересні 2023 року в Баштанці стартував проєкт «Бабусині зайці». За час дії проєкту жінки виготовили близько 400 м’яких іграшкових зайців.
«Перші зайчики виходили не дуже, але з часом ми навчилися. Матеріали нам надсилають: це шкарпетки й наповнювач. Готові іграшки ми передаємо волонтерам для евакуйованих дітей із Донецької та Харківської областей», – розповіла Вікторія.
Для багатьох повертатися вже нікуди
У Баштанській громаді кількість внутрішньо переміщених осіб суттєво зросла після початку повномасштабного вторгнення. До того часу в громаді проживало орієнтовно до 50 переселенців.
Наразі офіційно зареєстровано 4212 ВПО, однак фактично в громаді проживають трохи більш як 2 тисячі. Частина людей зареєструвалися, певний час мешкали, а згодом поїхали далі – хтось повернувся додому, хтось виїхав закордон.
Найбільше людей приїхало з Миколаївщини – з громад, які сильно постраждали від бойових дій, зокрема зі Снігурівки та Березнегуватого. Приїздили люди й з Миколаєва.
Але тут теж було небезпечно, бо 1 березня 2022 року через Баштанку проходили російські війська, тож люди – і місцеві, і переселенці – боялися й рушали далі.
«У громаді й досі проживають переселенці із Запорізької та Донецької областей, а також з Херсонщини, зокрема Великої Лепетихи. Для багатьох із них повертатися вже немає куди», – розповіла керівниця відділу з соціальних питань та ветеранської політики Лариса Гаврилюк.
Під час оформлення документів працівники намагаються детально пояснити людям, які види допомоги та послуг вони можуть отримати.
У Баштанській громаді немає місць компактного проживання внутрішньо переміщених осіб, тому усі вони мешкають у приватному секторі.
Житло тут недешеве, однак за постановою Кабміну №333 діє програма «Прихисток», у межах якої власники житла отримують компенсацію за розміщення ВПО.
П’ять багатодітних сімей з-поміж ВПО взяли на квартирний облік. У Баштанці вже збудували сім модульних будинків, ще два – добудовують. Саме в них планують поселити ці сім’ї. Наразі до будівель підводять комунікації та завершують ремонтні роботи.
«Так, це тимчасове житло, але це житло», – сказала Лариса Гаврилюк.
Ще до повномасштабної війни громада придбала квартиру за кошти державного й місцевого бюджетів. У ній із 2018 року живе багатодітна родина ВПО, де є дитина з інвалідністю. Сім’я щороку переукладає договір із міською радою та продовжує проживати в цій квартирі.
У 2022 – 2023 роках та частково у 2024 році громада отримувала значну допомогу харчами та речами.
Фото з фейсбук-сторінки соцзахисту Баштанки
Представники відділу соцзахисту писали оголошення в соцмережах та розвозили допомогу. Переселенцям роздавали постіль, покривала, подушки, харчі та одяг – як уживаний, так і новий, включно з дитячим та дорослим. Все це надходило через Миколаївську облдержадміністрацію.
А нещодавно спільно з благодійним фондом «Янголи спасіння» працювали над забезпеченням дорослих підгузків для тих, хто потребує.
Як ВПО знаходять зайнятість у громаді
У 2024 році Вікторію запросили на тренінг для ВПО. Учасників розділили на групи, і кожен писав, як він бачить громаду, які проблеми потрібно вирішити та що можна поліпшити.
«Ми запропонували кілька ідей. Однією з них було створити чіткий маршрут для переселенців у соцзахисті, щоб людина, яка звертається, розуміла, куди йти, які документи подавати та як завершити всі процедури. Також пропонували фотографувати на телефон необхідні вказівки та контакти, щоб не розгубитися», – розповіла Вікторія.
Того ж року Вікторії Бондаренко запропонували очолити місцеву Раду ВПО.
Фото з фейсбук-сторінки соцзахисту Баштанки
«Ранок настає, а я вже думаю, туди й туди мені треба бігти», – цитує очільницю Ради ВПО пані Лариса.
Раду ВПО у Баштанці створили ще у 2023 році. Ініціатором цього став благодійний фонд «Стабілізейшен cуппорт сервісез», який надавав допомогу переселенцям. Хоча на той час типове положення про такі ради ще не було затверджене на рівні держави.
Переселенці часто звертаються до відділу соціального захисту громади за підтримкою у працевлаштуванні та соціальними послугами.
Так, одну сім’ю, де жінка з двома дітьми, підтримали у пошуку роботи. Одна дитина навчається у першому класі, а інша – у професійно-технічному училищі. Через необхідність забирати дитину зі школи жінка не могла самостійно знайти роботу, тож міська рада допомогла, і зараз вона працює у відділі культури.
Крім того, ще одна жінка з-поміж ВПО, яка входила до Ради, теж працевлаштована у відділі культури й зараз займається з місцевим театральним колективом.
Загалом протягом 2025 року до місцевого центру зайнятості звернулися 72 переселенці. Досі 25 осіб ще перебувають на обліку й отримують державну допомогу.
Також минулого року шість місцевих роботодавців отримали компенсації за працевлаштування ВПО. Усього працевлаштували сім осіб: у більшості випадків по одній людині, а один роботодавець – двох. Найпопулярніші вакансії – обліковці та продавці.
За словами Олександра Ліпенка, очільника Баштанського центру зайнятості, гранти ВПО за весь період не отримували.
Моє життя наповнене цікавими подіями
У Баштанці на базі центру «Калина» діє Університет третього віку – місце, де переселенці можуть зустрічатися та брати участь у різних заходах.
З понеділка по п’ятницю тут діють музичний факультет, факультет комп’ютерної грамотності та інформаційних технологій, факультет рукоділля, театральна студія, факультет художньої творчості та «Народознавство і фольклор» та «Краєзнавство».
Загалом заходи відвідує близько 50 людей старшого віку. Переважно жінки, але є й чоловіки в музичному гуртку, і серед театралів.
«Їм подобається, що вони можуть навчитися. Можна звертатися за різними питаннями. І повірте, це не просто слова: у ту п’ятницю цілий день йшов дощ, але театрали все одно прийшли», – зазначила Лариса Гаврилюк.
Студенти Університету третього віку. Фото з фейсбук-сторінки соцзахисту Баштанки
Очільниця соцзахисту пояснила, що самотні люди, які залишаються вдома, потребують спілкування. Не всі прагнуть його, але ті, хто хоче, знаходять можливості для взаємодії та участі у спільнотах.
«Зараз можу сказати, що моє життя наповнене багатьма цікавими подіями. Якщо є прогалини чи питання, ми завжди можемо навчитися», – пояснила Вікторія.
Також продовжують роботу факультети, започатковані минулого року, – з вивчення іноземної мови та скандинавської ходьби.
Членам гуртка видали палички для скандинавської ходьби, і у теплу пору року вони гуртуються і виходять на прогулянки.
Вікторія навіть бере їх з собою в магазин. Коли було тепло, вони майже щодня ходили спортивним полем приблизно годину.
Разом з тим Вікторія поступово вчить українську мову. Коли йде у магазин, то говорить: «Добрий день», «Дякую», «До побачення».
Наприкінці 2025 року учасникам гуртків організували поїздку до Миколаєва – в музей.
«Я розумію, що не одна опинилася в такій ситуації, і тому ті люди, які прийшли нам назустріч, трохи змінили наше життя. Тим більше є сім’ї, а я приїхала сама. Я познайомилася з багатьма місцевими, ми подружилися. Звичайно, залишилася маленька надія, що колись я зможу повернутися додому», – наголосила Вікторія.
Будьте дуже обережні, коли звертаєтесь за допомогою у відновленні втрачених коштів. Є так багато людей та компаній, які стверджують, що пропонують такі послуги, але дуже мало хто з них справжні. Коли я втратив свої кошти через інвестування в біткойни кілька місяців тому, я витратив час на пошуки, перш ніж знайшов СПРАВЖНІХ ХАКЕРІВ, які допомогли мені повернути біткойни на суму 75 000 доларів. Вони допомогли мені повернути мої кошти, не вимагаючи жодної передоплати, що зробило мене таким щасливим, тому що я ніколи не думав, що зможу повернути свої кошти. Я буду рекомендувати їх усім, хто шукає такі послуги, тому що вони справжні, перевірені та надійні. Вони також мають алгоритм та поглиблений аналіз даних для відновлення будь-яких втрачених коштів. Зв’яжіться з ними електронною поштою GENUINEHACKERS000@GMAIL.COM або через WhatsApp +1(260) 218-3592