А В ПЕРВОМАЙСЬКУ МОЖЕ ПРОДОВЖУВАТИСЯ СКОТСЬКЕ ПРАВОСУДДЯ ?
Сьогодні перед ВККС – Вищою кваліфікаційною комісією суддів – постала суддя та голова Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Тетяна Маржина.
Провінційний масштаб Первомайського району та комірні можливості місцевого суду давно вже стали зарозумілій та пихатій доньці директора цукрового заводу замалими, тож вона і вирішила стати суддею Київського апеляційного суду, який відкрив би їй цікавіші можливості та горизонти, на її переконання.
На шляху до омріяної мантії судді КАС Т.Маржина успішно пройшла всі етапи, крім сьогоднішнього, останнього – співбесіди у ВККС.
І тут все у неї пішло не за планом.
За результатами засідання ВККС Вища одноголосно визнала Т.Маржину такою, що не здатна здійснювати правосуддя в апеляційному суді.
Основною підставою, яка утвердила членів Комісії в такій одностайній думці, стала багаторічна цілеспрямована діяльність Т.Маржиної проти родини Корнацьких та фактично відмова в доступі до правосуддя 96-річній К.П.Корнацькій, яка багато років добивається в судах визнання нікчемними явно нікчемних рейдерських «документів» на землю.
Як справедливо зазначив головуючий на засіданні ВККС, ця історія рейдерського захоплення землі Корнацьких відома не тільки на Миколаївщині, але й в усій Україні.
Маржина, як не намагалася, не змогла пояснити Вищій кваліфікаційній комісії суддів та Громадській раді доброчесності, чому вона сховала та понад 23 місяці не приймала до свого провадження розподілену на неї ще у січні 2024 року цивільну справу за позовом К.П.Корнацької, не призначала судових засідань та взагалі не вчиняла жодних процесуальних дій.
Жалісні та щемливі оповідки про те, що треба було пронумерувати аркуші справи чи дооформити описи томів справи, або ж, що не приймаючи справу до свого провадження треба було її почитати, а головне, що на це судді Маржиній знадобилося майже два роки, нікого не переконали.
При цьому відповіді Маржиної на питання щодо зволікання із справою К.П.Корнацької різко суперечили її ж розповідям про те, яка вона принципова, рішуча та справедлива при розгляді судових справ, про що вона як канарейка співала на самому початку засідання Комісії.
Але всі ці пісні вже нікого не могли обманути, оскільки наявні у ВККС відомості неспростовно доводять, що Т.Маржина діяла в інтересах рейдерського підприємства ТОВ «Партнер-агро», бенефіціарів якого (М.Марченка, Ю.Марченка, О.Валешинську-Беженару) та їх спільників-чиновників зараз судять за вчинення особливо тяжких злочинів – заволодіння землею К.П.Корнацької та майном ПП «Перемога народу» в особливо великих розмірах.
Ці злочинці, будучи при Януковичі з Пшонками абсолютно впевненими у своїх безмежних бандитських можливостях, але водночас будучи так само безмежно юридично тупими, у 2012 році допустили в процесі злочинної діяльності фатальну помилку: сфальшували так званий рейдерський пакет документів не на основі купленого рішення суду, яке запросто могли б отримати, а на основі нікчемного розпорядження голови Первомайськоі РДА Б.Демченка.
Це вартувало їм того, що понад тринадцять років поспіль вони мусіли носити торби з грошима по різних судах, з господарськими, адміністративнмии та кримінальними включно, щоб десь купити якість «притягнуті за одне місце» і всеодно незаконні висновки суду, які «допомагали» їм як мертвому припарка, а десь щоб відкуплятися від тюрми, яка ставала все ближче й ближче.
У них скінчилися гроші на хабарі, скінчилися й спільники в органах влади – аж поки «мером» Первомайська не став відставний генерал поліції О.Демченко, майже рідна Марченкам людина.
Тут же все різко помінялося, злочинці знову активізувалися, я вже про це писав. З доєднанням до них О.Демченка у них появився не тільки адмінресурс та «інвестиції», але й, що надзвичайно важливо, «склалися пазли» й з місцевою суддівською мафією. У Марченків і раніше через куму Сотську в Первомайському суді було «все на мазі», але не хватало грошей, і що дуже важливо – «політичних гарантій» з боку різни потужних органів влади.
А тут вони появилися.
О.Демченко із своїми заступниками спеціально з метою створення сприятливих умов для рейдерського захоплення землі К.П.Корнацької – а це понад 1500 га, нагадую, – та вирощеного на ній урожаю незаконно відмовили у реєстрації договору оренди земельних часток(паїв) К.П.Корнацької з ПП «Перемога народу», залишилося зробити тільки одне: нарешті «узаконити» всі попередні нікчемні рейдерські діла «законними» судовими рішеннями Первомайського суду.
На це і «підписалася» Т.Маржина.
Для цього треба було, щоби всі подані від підставних осіб рейдерів позови потрапили саме до неї.
І тут згодився старий перевірений спосіб – подати позови, а якщо випав «неправильний суддя», то позови відкликаються і подаються знову – до того моменту, поки «суддівська рулетка» не випаде на «чорне», в цьому випадку – на суддю Т.Маржину.
Так і сталося. Внаслідок маніпуляцій з авторозподілом Т.Маржина не лише стала головуючим суддею практично у всіх справах, ініційованих проти ТОВ «Агрофірма Корнацьких» з подачі та за координації рейдерів, вона не лише миттєво прийняла їх до свого провадження, але й у блискавично короткі строки розглянула всі такі справи та винесла у них рішення.
Чому у цих справах, на відміну від справи К.П.Корнацької, судді Маржиній не треба було чекати 23 місяці, щоби відкрити провадження, залишилося незрозумілим.
Маніпуляцій з авторозподілом та зловживань процесуальними правами суддя Маржина звісно «не побачила» і всупереч вимогам закону жодним чином не відреагувала.
При цьому у всіх цих справах Маржина перевершила сама себе – вона не лише зобов’язала агропідприємство повернути земельні ділянки, якими воно не володіє та не користується з 2015 року, та сплатити «орендну плату» особам, з якими в нього немає жодних правостосунків – вона примудрилася «вирішити питання» про права та обов’язки К.П.Корнацької та ПП «Перемога народу», які взагалі не були учасниками цих справ за заявами спільників злочинців.
А щоб максимально догодити рейдерам та прискорити виготовлення рішень з «потрібними формулюваннями», суддя Т.Маржина просто скопіювала цілі речення та абзаци… з документів представника рейдерів «адвоката» і водночас підсудної у кримінальних справах О.Валешинської-Беженару.
При цьому Маржина так поспішала, що скопіювала цілі речення та абзаци з повним збереженням не тільки тексту та стилістики, а навіть пробілів та знаків пунктуації, видавши це все за «висновки суду».
Ну і на останок члени ВККС та ГРД намагалися з’ясувати у поки що судді Маржиної майнові питання, зокрема, за рахунок яких доходів її син-студент придбав дороговартісну квартиру в Києві.
Версія Т.Маржиної про «дідові гроші», який начебто «накопичував все життя» та «дотепер працює на городі», та прибав за мільйони квартиру онуку, але сам дуже скромний та їздить на «30-річному мерседесі», теж не надто переконали присутніх, тим більше що це насправді повна брехня. Про те як батько Маржиної «накопичував гроші» на обмані акціонерів цукрового заводу, буде окремо, як і про те, що на них купувалося.
Тепер постає логічне питання. Якщо ВККС офіційно та одноголосно визнала Т.Маржину нездатною здійснювати правосуддя в Київському апеляційному суді, то чи «здатна» вона здійснювати правосуддя в будь-якому іншому суді?
Чим і чому місцевий суд має бути гіршим від столичного – не за будівлями і меблями, а за головним – за суддями ?
Юрист,
Народний депутат України
VIII скликання
