Вкотре говорити про те, що так зване “добровільне об’єднання громад” це шлях до деградації та знищення українських сіл, здавалося б вже й немає потреби. Це розуміють як селяни, так і ті, хто хоч трохи втямив суть цієї “реформи”. Однак адміністративний тиск з боку очільників державної влади всіх рівнів, заманювання “солодкими перспективами” та відвертий фінансово-економічний шантаж роблять свою справу. Доведені до відчаю і загнані в глухий кут громади сіл інколи піддаються впливу і подекуди починають “об’єднуватися”, навіть проти власної волі. Іноді розуміння того, що знищення сільрад – це дорога в пекло, приходить тільки вже на стадії “об’єднання”, як це сталося під час установчої сесії у селі Шевченково, Вітовського району. Однак вирватися з цупких лап “поводирів” реформи вже зась.
Якби “децентралізація” передбачала явні перспективи для розвитку села, а значить і самоврядування , то реформа користувалася б популярністю. А у випадку з децентралізацією у виконанні українських “реформаторів”, перше з чим зіштовхуються громади, це ліквідація сільрад – найдемократичніших і найближчих до людей органів самоврядування. І створення замість них далеких від селян бюрократичних структур так званих об’єднаних територіальних громад, які нічим не відрізнятимуться від сьогоднішніх наскрізь корумпованих райдержадміністрацій і райрад.
Але нахлібники, для яких корумпована і бюрократизована влада є чудовим середовищем існування, продовжують наполягати на об’єднанні. 8 січня миколаївські нардепи від “Народного фронту” Вадим Підберезняк і Тарас Кремінь закликали інших депутатів підтримати зміни до законів про “децентралізацію”, підтримати законопроекти, які дозволять “приєднання” громад до щойно створених “об’єднаних” громад.
“Давайте дамо можливість тим громадам, які хочуть розвиватися, самим розпоряджатися власним життям та отримати всі необхідні повноваження і ресурси”, – каже Підберезняк.
Брехня, демагогія, лицемірство – інакше ці слова не назвеш, бо ж загальновідомо, що жодного добровільного об’єднання не було, селяни проти ліквідації сільрад оскільки знають, що вслід за ними зникне і соціальна сфера села, і саме село. Відомо також, що “добровільно-примусове об’єднання” не призводить насправді до децентралізації влади, а в кращому випадку тільки прикрашається одноразовими подачками. А села могли б розвиватися без всякого штучного об’єднання, якби їм повернути відібрані державою повноваження.
Законопроекти, до голосування за які закликали миколаївські сателіти можновладців, що знищують самоврядування й село, створюють умови для примусового (!!!) об’єднання сіл!
Тобто, тепер чиновники-узурпатори влади вже не будуть дотримуватися й видимості демократії – гра в “добровільність” закінчилася! Якщо самі селяни зараз не виступлять проти цього злочину, українське село, а з ним і Україну, чекатиме повна деградація.
В. Кривошапко
