Миколаїв міг назавжди зникнути з мапи України під своєю історичною назвою.
У 1924 році радянська влада серйозно розглядала ідею перейменування міста на честь владіміра леніна, і нову назву навіть встигли нанести на окремі карти.
Цей маловідомий епізод є показовим прикладом того, як ідеологія СРСР втручалася в історію та ідентичність українських міст.
Редакція 0512 розповість наскільки близькою була втрата справжньої ідентичності міста — і чому важливо знати та зберігати власну історію.
1924 рік: смерть леніна і хвиля перейменувань
Після смерті владіміра леніна радянське керівництво розпочало масштабну кампанію з увічнення його імені. Назви вулиць, підприємств і населених пунктів змінювалися по всьому СРСР. В Україні цей процес супроводжувався активним стиранням історичних назв, пов’язаних із дореволюційним минулим або національною ідентичністю.
Спроба перейменувати Миколаїв була частиною загальносоюзної політики. У ті ж роки Катеринослав став Дніпропетровськом, Юзівку перейменували на Сталіно (нині — Донецьк), Єлисаветград — на Зінов’євськ, а згодом — Кіровоград. Харківські, запорізькі та київські топоніми масово отримували імена партійних діячів, революціонерів і комуністичних символів.
Чому саме Миколаїв
Назва “Верхньоленінськ” не залишилася лише в проєктах. За словами історика, її встигли зафіксувати на деяких радянських картах, що свідчить про реальні наміри влади. Якби рішення затвердили остаточно, Миколаїв міг би на десятиліття втратити свою історичну назву.
Чому деякі назви все ж збереглися?
Не всі ініціативи радянської влади були доведені до кінця. Частину перейменувань зупиняли через адміністративні труднощі, зміну політичних пріоритетів або внутрішні суперечки. У випадку Миколаєва ці чинники зіграли вирішальну роль, дозволивши місту зберегти свою історичну назву.
Сьогодні ці факти є нагадуванням про те, як топоніміка використовувалася як інструмент ідеологічного тиску. Історія з “Верхньоленінськом” показує, наскільки близькою була втрата справжньої ідентичності міста — і наскільки важливо знати та зберігати власну історію.
