Сьогодні пам’ятний день — 22 травня 1861 року відбулось перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.
Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі – «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій…».
Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева.
Минуло понад півтора століття, однак дана подія не стерлася з пам’яті шанувальників великого Кобзаря. Щороку 22 травня українці йдуть на могилу поета, до його пам’ятників, щоб ще і ще раз вшанувати генія української і світової літератури.
Незважаючи на війну, миколаївські патріоти зібралися 22 травня біля пам’ятника Т.Шевченку у Миколаєві.
До них приєдналися добровольці батальйону “Вільна Україна” та волонтери з різних куточків України.
До присутніх звернулися: голова Миколаївської організації НРУ Ю.Діденко, доброволець, заслужений артист України, екс-міністр культури, Голос Євромайдану Євген Нищук, волонтер відома лікарка, політв’язня Юлія Кузьменко та інші.
А в перервах між виступами для присутніх співала волонтер, відома співачка Христина Панасюк.
Усі, хто зібрався, були одностайні на думці, що Україна виконає заповіт Великого Кобзаря і буде вільною. А всі окуповані території буде звільнено від загарбників.
Подібні заходи не залишають сумнівів, що перемога буде за нами. І тому на площі перед пам’ятником Великому Українцю неодноразово звучало гасло “Слава Україні!”
