Один із них під час погоджень втратив дві третини запланованої площі.
Миколаївська обласна рада створила три нові ландшафтні заказники за клопотаннями Української природоохоронної групи — «Олександрівська балка», «Старогороженський» та «Новоукраїнський». Загальна площа нових об’єктів природно-заповідного фонду становить 209,31 га.
Усі три території розташовані на землях ДП «Ліси України» та мають зберігати цінні степові оселища від розорювання та заліснення. Водночас історія створення найбільшого з них — «Олександрівської балки» — демонструє, наскільки багато природних територій можна втратити ще до того, як вони отримають офіційний охоронний статус.
«Олександрівська балка»: від понад 330 га до 105,7 га
Ландшафтний заказник «Олександрівська балка» площею 105,7 га розташований у Привільненській громаді. Це одна з найцінніших степових територій Миколаївщини.
Тут зафіксовано 16 видів рослин, занесених до Червоної книги України, та 8 регіонально рідкісних видів. Серед них — ендемічні астрагал одеський, карагана скіфська, дрік скіфський, шоломниця весняна та пустельниця головчаста.
Територія має значне різноманіття тваринного світу. Ентомофауна налічує близько 300 видів. Тут трапляється червонокнижний полоз жовточеревий, а орнітофауна представлена 46 видами птахів, серед яких є рідкісні види, включені до Червоної книги України та Бернської конвенції.
Проте сьогоднішня площа заказника — лише частина тієї території, яку планували зберегти.
Ще у 2022 році тодішнє Баштанське лісове господарство погодило створення заказника площею майже 270 га. Разом із землями, які для заповідання погодила Привільненська громада, йшлося про понад 330 га.
Під час тривалої процедури погодження частину цієї території почали знищувати. У 2023–2024 роках лісівники розорали під лісорозведення понад 100 га степу та висадили там дерева. Це відбувалося навіть після підготовки проєкту створення заказника, коли залишалося дочекатися рішення обласної ради.
Разом із степом було знищено й цінні місця зростання рідкісних рослин, зокрема горицвіту весняного, шафрану сітчастого та брандушки різнобарвної.
На цьому історія не завершилася. Ще 63 га майбутнього заказника, які
Привільненська громада погодила для заповідання у 2023 році, навесні 2026 року були розорані орендарем. Парадоксально, але цей самий орендар раніше погоджував включення ділянки до заказника.
У результаті замість понад 330 га, які планували охороняти на початку процедури, створено заказник площею 105,7 га — приблизно втричі менший.
Цінність Олександрівської балки, втім, була відома задовго до нинішнього заповідання. Ще на початку 2000-х років територію пропонували використати для розширення природного заповідника «Єланецький степ».
Попри втрату значної частини території, створення заказника дозволить зберегти те, що вціліло, від подальшого розорювання та заліснення.
«Старогороженський»: степ і археологічна пам’ятка
Ландшафтний заказник «Старогороженський» площею 65,84 га також створено у Привільненській громаді. Він охоплює цінні степи на вапняках на лівому березі долини Інгулу.
Тут зростають занесені до Червоної книги України астрагал одеський, дрік скіфський, зіновать гранітна, кілька видів ковили, горицвіт весняний, карагана скіфська та інші рідкісні рослини.
Територія має не лише природну, а й історико-культурну цінність. Тут розташована стоянка мезолітичної доби, датована X–IV тисячоліттями до н. е. Її виявила Інгульська експедиція у 1969 році.
До підготовки документів для створення заказника долучився директор Баштанського краєзнавчого музею, військовослужбовець Олег Требух.
«Новоукраїнський»: ще 37,77 га під охороною
Ландшафтний заказник «Новоукраїнський» площею 37,77 га розташований у Врадіївській громаді.
Його створили для збереження степових оселищ, де зростають рідкісні рослини, занесені до Червоної книги України. Серед них — горицвіт весняний, астрагал шерстистоквітковий та кілька видів ковили.
Створення трьох нових заказників є важливим кроком для збереження степів Миколаївщини. Водночас історія «Олександрівської балки» показує, що одного лише рішення про заповідання недостатньо: цінні природні території потребують захисту ще на етапі, коли триває підготовка та погодження документів.
Розорювання та заліснення степів призводять до втрати природних оселищ і пов’язаного з ними біорізноманіття. Тому кожна ділянка, яка вціліла й отримала охоронний статус, має особливе значення.
