Час від часу співробітникам Очаківського музею мариністичного живопису ім Р.Г. Судковського доводить чути й читати висловлювання про те, що видатний мариніст другої половини ХІХ століття, академік живопису морських видів, який народився в Очакові 20 квітня 1850 року, Руфин Гаврилович Судковський – «забутий художник».
Напевне сам факт відкриття музею в Очакові у 1982 році (про який мріяв ще брат Р.Г. Судковського Олексій Гаврилович, зберігаючи роботи Руфина в батьківському домі) – давно повинен всіх переконати, що ім’я цього талановитого майстра морського пейзажу, знають не лише в його рідному місті, а й далеко за його межами. Бо Очаків – місто курортне і за 34 роки існування музею, його відвідали десятки тисяч людей з різних куточків земної кулі, які познайомилися з життям і творчістю художника-мариніста Судковського, придбали на пам’ять буклети, листівки, значки і назавжди залишили у своїх спогадах ім’я великого майстра.
Судковський був одним з видатних пейзажистів, які працювали в Україні в останні три десятиліття 19 ст. Його творчість, тісно пов’язане з мистецтвом як Росії, так і України. Він став сполучною ланкою між двома поколіннями митців мариністів: старшим, до якого відносяться І.Айвазовський, О.Боголюбов, Л.Лагоріо, і молодшим, серед якого виділяються К.Богаєвський, М. Волошин, М.Латрі і А.Ганзен.
Народився Р. Судковський 20 квітня 1850 року в невеликому містечку Очакові, на березі Дніпро-Бузького лиману, води якого впадають в Чорне море. Син священика, предки якого оселилися в місті після його штурму солдатами Потьомкіна.
Руфін Гаврилович за сімейною традицією надійшов спочатку в духовну семінарію в Одесі. Доля привела його в вечірні класи Товариства витончених мистецтв, в Одесі ж він познайомився з великим Айвазовським. Кажуть, що знаменитий майстер, глянувши на його учнівський малюнок, зауважив:
«Це буде мій гідний суперник, якщо не перевершить мене».
Судковський не вступав в суперництво з людьми – борючись з натурою, з фарбами, намагаючись з їх допомогою відтворити близький йому світ південного моря, повітряної стихії і просторів Причорномор’я. У вісімнадцять років, натхненний першою підтримкою, не закінчивши навчання в семінарії, вступив до Петербурзької академії мистецтв. У Петербурзі ламалося звичне сприйняття, зникав знайомий з дитинства колорит. Але він продовжував наполегливо опановувати майстерністю, згадуючи рідні краєвиди і писав картини. У 1871 році Судковський отримав Велику срібну медаль Академії. Однак після важкого нападу хвороби, коли кров пішла горлом, змушений був перервати навчання. Брат відвіз його додому в Очаків; тут художнику допомогли рідні стіни і головне – цілюще морське повітря. З кінця 1870-х років Судковський свої картини починає експонувати не тільки в Академії мистецтв, а й в Товаристві виставок художніх творів. Завдяки цим виставкам ім’я Судковського стало відомим в мистецьких колах столиці. У 1877 році Рада Академії мистецтв надала йому звання «класного художника першого ступеня», без встановленого «наукового іспиту» – «в знак особливого винятку і в приклад іншим». Талант художника зміцнів і незабаром став відомий широкому колу шанувальників. У той час тема моря все більше оволодівала художником. У творчості Судковського 80-х років відзначається тяга до передачі краси в природі. У ній бачить заставу моральності. Пейзаж все більше набуває розвинену і розгорнуту форму відбиття дійсності. Близька пошуків позитивних ідеалів природі картина «Місячна ніч на Чорному морі» в якій повсякденне, прозаїчне постає в великій мірі поетизованим. У ній можна відчути і зрозуміти роздуми художника про життя, його сенс, про значення людини, здатного сприйняти цей реальний світ особливим оком поета. Нічний спокій на полотні безмежний, а це породжує думки про нескінченний, піднесений, відвернений від повсякденного. Цей світ, одночасно реальний та ідеальний, стає основою образної системи картини. Настільки ж ясна й цілісна за світосприйняттям картина «Прозора вода». На полотні спокійне море раннього ранку, водна гладь ніби завмерла на мить для того, щоб глядачі побачили на дні маленькі і великі камені, піщинки, відчули рух водоростей, молюсків в раковинах. Все живе, світле, чисте, як було світло і чисто світосприйняття майстра. Очаків, лик цього міста з лиманом і узбережжям постав у багатьох його картинах. Часто він писав їх, сидячи на камені у дворі школи, на обриві, у сигнальній станції. Звідти було видно Кінбурнська коса і вона з’являється на багатьох полотнах. Художник найбільше любив писати шторми, шквали, бурхливу гнівну стихію. У його картин інколи холоне серце, здається вітер доносить до глядачів солону вологу, і хочеться сховатися від насувавшоїся на тебе темної шаленої хвилі. У нього була своє «Бурхливе море» і свій «Дев’ятий вал». Так, як у Айвазовського, нищівний вал, після якого залишені в живих можуть твердо сказати, що сама смерть пронеслася над ними. Художник йшов за Айвазовським, але своїм, оригінальним, самобутнім шляхом. Живописець показує свої роботи в Петербурзі, Одесі, Москві, Києві, на всесвітній художній виставці в Антверпені. У березні 1882 року Рада Академії мистецтв визнав Судковського
«… за труди на художньому поприщі академіком живопису морських видів …».
Душевні і безпосередні полотна Р.Г. Судковського позбавлені зовнішньої ефектності. Їх життєвість обумовлена тим, що митець не придумував сюжети, об’єктом його захоплення, завжди була конкретна натура. Творча діяльність Р.Г. Судковського – одна з вершин вітчизняного та європейського морського пейзажу. Передчасна смерть обірвала плани художника, в розквіті творчих сил. Великий мариніст помер в 1885 році у віці не повних 35 років. Однак ступінь впливу його творчості, чарівність його мистецтва сьогодні так само сильна, як і в роки його життя. Жителі міста Очакова дбайливо шанують пам’ять видатного художника, який увіковічив рідний край, прекрасні морські пейзажі, прославив місце свого народження на весь світ.
Джерела: Миколаївський обласний музей імені Верещагіна, Вікіпедія
Читайте також: Про Гранітно-степове Побужжя
