Радянська влада потайки підірвала одну з найкрасивіших церков міста

У мережі показали архівні фото Симеонівської церкви, яку за спогадами миколаївців знесли за одну ніч

У мережі опублікували архівні світлини Симеонівської церкви, яка колись височіла на місці сучасного Аркасівського кільця (колишнього Пушкінського) у Миколаєві. За спогадами місцевих жителів, святиню знесли за одну ніч у період радянської влади.

Фотографії опублікував у Facebook-групі «Південна Україна крізь віки» Юрій Федоренко.

На світлинах храм можна побачити з різних ракурсів, зокрема вже після демонтажу його куполів. Сьогодні єдиним орієнтиром місця, де знаходилася церква, залишається Аркасівське кільце.

Храм, зведений коштом миколаївців

Історія Симеонівської церкви бере початок у середині XIX століття. Як і більшість храмів тодішнього Миколаєва, вона будувалася за пожертви містян та за підтримки міської думи, яка не лише виділяла земельні ділянки релігійним громадам, а й фінансувала будівництво.

До революції 1917 року на території сучасного Миколаєва діяли 45 храмів, серед яких 25 православних церков. Однією з них стала Симеоно-Агриппинська церква.

Ініціатором будівництва виступив надвірний радник Павлов. Поштовхом стало заповідане йому сестрою віцеадмірала Семена Алексєєва Агрипиною спадщина у розмірі п’яти тисяч рублів сріблом. За її останньою волею ці кошти мали бути витрачені на спорудження храму на честь Симеона Богоприємця та святої мучениці Агрипини.

У березні 1865 року домовласники Миколаєва звернулися до міської думи з проханням дозволити будівництво молитовного будинку. Для нього обрали площу над Привозним ринком, де вже було зібрано перші пожертви від 19 благодійників.

Від проєкту до однієї з найкрасивіших церков міста

Листування щодо будівництва тривало понад два роки. Остаточний проєкт затвердили 13 червня 1867 року, а його автором став міський архітектор Володимир Андрієвський.

Архітектура храму поєднувала риси популярної на той час еклектики. Ймовірно, за основу взяли Адміралтейський собор та грецьку церкву Святого Миколая, однак новий храм був значно більшим. Його прикрашали високий барабан із великими вікнами, гранований купол, рустовані пілястри та венеційські вікна. Завдяки своїй висоті церква добре проглядалася з різних куточків міста.

Спочатку храм будували для потреб 55-го піхотного полку. Водночас військове керівництво наголошувало, що споруда має бути тимчасовою, адже полк перебував у Миколаєві лише на певний час.

Попри це, вже у 1869 році церкву освятили, а згодом вона стала повноцінною парафіяльною святинею. Наприкінці XIX століття храм капітально відремонтували та перебудували у двопрестольний.

Осередок освіти та благодійності

Симеонівська церква виконувала не лише духовну місію. При ній діяли дві церковно-парафіяльні школи, де навчали дітей із малозабезпечених родин та дорослих, які не мали змоги отримати освіту в інших закладах.

Учні вивчали Закон Божий, письмо та основи арифметики. Навчання тривало від трьох до п’яти років і фактично було початковою освітою. Також храм активно займався благодійністю та допомогою нужденним, що було характерним для багатьох церков того часу.

Радянська влада, закриття храму та його останній настоятель

Після революції 1917 року богослужіння у храмі тривали, однак громада перейшла під контроль представників так званої «Живої церкви». Протягом певного часу Симеонівська церква навіть була кафедральним собором цього релігійного руху.

Офіційно храм закрили рішенням Миколаївського облвиконкому 2 лютого 1938 року. Під час німецької окупації богослужіння відновили, а після визволення міста настоятелем став отець Віктор.

Саме він після звільнення Миколаєва організував поховання загиблих радянських військових на території храму. За кошти парафіян було встановлено обеліск, який у 1960 році перенесли на міський некрополь разом із перепохованими останками воїнів. Окрім цього, у післявоєнні роки священник регулярно перераховував значні кошти на відбудову міського господарства.

Чому Симеонівську церкву знесли

У 1960 році влада вирішила реконструювати тодішній проспект Леніна та облаштувати транспортне кільце. Саме Симеонівська церква опинилася на місці майбутньої розв’язки.

Головний архітектор області Василь Скуратовський виступав проти знесення святині. Він запропонував зменшити діаметр кільця, щоб зберегти історичну будівлю. Проте транспортники заявили, що великогабаритний транспорт і тролейбуси не зможуть безпечно розвертатися.

Для перевірки навіть спорудили спеціальний макет транспортного кільця. За результатами випробувань чиновники ухвалили остаточне рішення про демонтаж храму.

3 вересня 1960 року Миколаївський облвиконком ухвалив рішення про вилучення будівлі церкви та її розбирання. Увечері 17 вересня до храму підтягнули екскаватори, автокрани, самоскиди та іншу важку техніку. Військові сапери підірвали будівлю так, щоб уламки не пошкодили навколишню забудову.

Одразу після вибуху розпочалося прибирання території. До ранку від храму не залишилося жодного сліду: місце засипали землею, облаштували транспортне кільце, висадили дерева, кущі та квіти. Саме тому серед миколаївців і досі живе спогад про те, що Симеонівську церкву фактично «знесли за одну ніч».

У 1997 році на місці колишньої церкви встановили пам’ятний камінь. Планувалося також спорудити пам’ятник святителю Миколаю, однак цей задум так і не реалізували. У 1999 році навпроти Центрального стадіону виділили земельну ділянку для будівництва нової Симеонівської церкви. Роботи так і не завершилися.

Джерело: 0512