16 серпня 1941 року у Миколаїв увійшли німецько-фашистські війська. 14 вересня німецьким комендантом міста було видано наказ, яким наказувалося всім євреям міста з’явитися на збірний пункт для реєстрації, нібито з метою подальшого переселення.
Місцем збору було призначено єврейський цвинтар. Прибулих розміщували просто неба, територія цвинтаря була обнесена високим парканом і охоронялася. Вересень був жарким, але воду та їжу передавати їм заборонялося. Люди страждали від спраги та голоду.
21 вересня під приводом відправки на сільськогосподарські роботи з цвинтаря стали вивозити чоловіків. Їх везли баштанською дорогою за 12 км від міста в район яру між селами Воскресенському, Горохівкою та Калинівкою, де відбувалися розстріли.
Протягом двох наступних днів туди ж вивозили жінок та дітей. У ході акції масового знищення загинуло понад 8 тисяч миколаївських євреїв.
Через 80 років не слід забувати, що вина за ці жертви лежить і на комуністичному режимі Сталіна. Радянський уряд був чудово поінформований про знищення євреїв на території Чехословаччини та Польщі, у період з 1939 по 1941 рік. Але радянська влада, весь цей час приховувала злочини свого союзника-Гітлера, від власного народу.
Якби люди були проінформовані про злочини гітлерівців, то більшість євреїв евакуювалася б з окупованих територій і кількість жертв була б у рази меншою.
Події останніх семи місяців чітко показують, що кремлівський диктатор путін є вірним послідовником своїх учителів Гітлера та Сталіна. Але можна не сумніватися, що на нього чекає такий же ганебний, безславний кінець!
