11 вересня у Миколаєві пройшов святковий телемарафон на честь Дня міста.
У Миколаєві пройшов теле-марафон до Дня міста, “Миколаїв. Є життя”.
Виступаючи на телемарафоні, Миколаївський міський голова Олександр Сенкевич поскаржився на те, що багато городян звинувачують керівництво міста у відсутності нормального водопостачання.
“На жаль, багато людей досі звинувачують Миколаївську міську владу в тому, що немає питної води у крані, і не можуть просто зліпити дві речі: якби була можливість подати цю питну воду, ми б її дали,” сказав мер.
Цими словами він вкотре підтвердив народну істину, що “На злодії шапка горить”. На жаль доводиться констатувати, що мер як мінімум злукавив.
Сьогодні виповнюється рівно 5 місяців, як в обласному центрі, Миколаєві, немає питної води. Та мабуть не лише питної. Рідина, яка тече з кранів миколаївців, має унікальну здатність вбивати кімнатні рослини. 
Як то кажуть – коментарі зайві.
Невеликий екскурс в історію. За часів “холодної війни” системі цивільного захисту приділялося велике значення. На випадок непередбачених обставин, для забезпечення аварійного водопостачання обласного центру, у 1957 році було збудовано Жовтневе водосховище. Будівництво водосховища велося кілька років, було споруджено цілий комплекс гідротехнічних споруд: греблі, канали, водозабори тощо.
Його обсяг становив 31 млн. кубічних метрів!
Водосховище містило такий запас води, який дозволяв забезпечувати місто водою терміном до шести місяців — залежно від інтенсивності водокористування. У разі будь-яких збоїв на водоводі «Дніпро-Миколаїв» можна було протягом доби переключити постачання міста на воду із Жовтневого водосховища – споживачі навіть не встигли б помітити.
При тривалій катастрофі можна було б переводити місто на погодинний графік подачі води. Але все одно — вода була б.
Але 2006 року з водосховища вкотре спустили воду, а новою так і не наповнили.
Хто винен у тому, що Миколаїв залишився без системи резервного водопостачання? Сподіваємося, що винуватця цього головотяпства, яке межує зі злочином, нам назвуть компетентні органи після Перемоги. Варто зазначити, що низка депутатів попереднього скликання Миколаївської міськради порушувала тему відновлення водосховища.
Проте міська влада нічого не зробила для відновлення стратегічно важливого об’єкта.
Міським головою на той час був Олександр Федорович Сенкевич. І швидше за все обладнання “сірої площі”, для нього було більш пріоритетним питанням, ніж забезпечення городян водою, у критичний момент.
За інсайдерською інформацією, Миколаїв виявився єдиним обласним центром в Україні, в якому не було передбачено аварійного водопостачання. Таким чином, на питання, хто винен у відсутності водопостачання в місті?, напрошується однозначна відповідь.



Все вірно, система водопостачання в місті є проблемною. На сьогодні нічого не було зроблено для резервного постачання воли миколаївцям. Міська влада не належним чином проводила роботу з питань ЦЗ. Ніхто не готувався до різного роду катаклізмів. Військові дії оголили проблеми міста. Є над чим працювати, є над чим задуматися містянам. Ми винні. бо халатно відносимося до проблем управління містом, думамо, що вони вирішаться самі по собі. Треба з кожного містянина. який не піщов на вибори мера міста спитати, за неактивну життєву позицію, яка й привела таких горе керманічів до влади