Недореформована судова система України є одним із гальм, які не дозволяють нам швидко інтегруватися до Європи. Рішення, прийняті за дзвінком згори або за гроші, ніяк не можуть бути терпимими в цивілізованому суспільстві.
На жаль, всі ці хвороби радянського минулого продовжують рецидивувати і через 32 роки після здобуття Україною незалежності. За опитуваннями, проведеними наприкінці минулого року, довіряють українським судам 9% населення, а не довіряють 75%!
І миколаївські судді не є винятком із цього числа. У Миколаєві лідером з недовіри є Центральний районний суд. Дивуватися цьому не доводиться. Адже тут досі працюють судді, які називали Революцію Честі та Гідності – переворотом.
На жаль, через 10 років після Революції доводиться з гіркотою констатувати, що судова влада досягла дна.
Схоже, що Центральний районний суд Миколаєва прагне потрапити до книги рекордів Гіннеса в Україні за кількістю скандалів за перші дні 2024 року.
Буквально тиждень тому у скандал вляпався суддя В.Лященко. 26 січня йому вдалося на якийсь час “захистити” від активістів сакрального кам’яного ідолу любителів “рузького світу”
Миколаївський суддя “зіграв у наперстки” з активістами
Але схоже, що вірус “гри у наперстки” вже вирвався на волю і вразив інших суддів скандально відомого Центрального суду.
Ще до “хвороби”, 24 січня вищезгаданий суддя В. Лященко розглядав скаргу на бездіяльність слідчого відділу відділення поліції №1 Миколаївського районного управління ГУНП щодо визнання потерпілими городян постраждалих у подіях 16 грудня минулого року.
У Миколаєві городян та поліцейських не пустили до сховища під час повітряної тривоги
Тоді, будучи у здоровому глузді, суддя В. Лященко грамотно та кваліфіковано розібрався у цій справі та ухвалив рішення: скаргу задовольнити.
У Центральному суді Миколаєва пролунало «Слава Україні»
А потім почалася “епідемія”.
Схоже, що “вірус” вразив не лише суддів, а й деяких правоохоронців. Тільки цим можна пояснити дії слідчої відділення поліції №1 Миколаївського районного управління поліції ГУНП у Миколаївській області Ольги Загоруйко, яка відмовилася виконувати рішення суду і не надала скаржнику статусу потерпілого.
І вже 2 лютого у Центральному районному суді Миколаєва розглядалася скарга миколаївського активіста Ігоря Фінкельштейна на дії слідчої відділення поліції №1 Миколаївського районного управління поліції ГУНП України в Миколаївській області Загоруйко Ольги Миколаївни, у порядку ст. 303 КПК України.
Зважаючи на будній день, на засідання змогло прийти трохи більше ніж 10 слухачів. Серед них були учасники акції “Гроші для ЗСУ”, бійці ТРО та небайдужі громадяни.
А ось головна винуватка чергового миколаївського скандалу, слідча О.Загоруйко на засідання не з’явилася, хоч і була сповіщена про це відповідно до чинного законодавства. Може їй стало соромно і страшно подивитися в очі людям, які постраждали 16 грудня, а тепер страждають від її дій?
Скаржник І. Фінкельштейн чітко обґрунтував свою скаргу, підкріпивши її документами та фактами.
А от суддя “чомусь” нервувала і поводилася не зовсім адекватно.
І це не дивно. Складається враження, що суддя зазнала колосального тиска ззовні, для прийняття вигідного для декого рішення.
А якщо припустити, що центр епідемії «вірусу гри в наперстки” розташований за адресою Адміральська 20 багато стає зрозумілим. На сьогоднішньому засіданні мова про жодне правосуддя не йшла. Сьогодні виконувалось замовлення. І воно було виконане.
Тому, після короткого оголошення ухвали, суддя Олеся Демінська залишала зал засідань під скандування “ГАНЬБА”!
Востаннє таке звучало у стінах цього суду 10 років тому, за часів Революції Честі та Гідності. На жаль, у наш час у багатьох суддів немає ні честі, ні гідності. Чомусь на думку приходять тридцять срібняків. Згідно з Євангелією, це плата, за яку Юда Іскаріот зрадив свого вчителя Ісуса Христа.
Остаточну оцінку дій цієї судді дасть Вища рада правосуддя та Європейський суд із прав людини.
А повний текст ухвали можна буде почути у понеділок, 5 лютого, о 13-45. Запрошуються усі охочі.
