15 лютого у світі відзначають Всесвітній день бегемота (World Hippo Day).
Хоча це свято не має офіційного статусу, з початку 2000-х років його активно підтримують зоозахисники та ентузіасти, привертаючи увагу до проблем збереження цих великих тварин.
Саме до цієї дати рубрика «Школа юного зоокореспондента» підготувала спеціальний матеріал про бегемотів — третіх за розміром наземних ссавців після слонів і носорогів. Попри свою силу та масивність, бегемоти залишаються вразливими через втрату природних місць існування та браконьєрство.
Історія бегемотів у Миколаєві: перший мешканець — Казимир
Історія утримання бегемотів у зоопарку почалася наприкінці 1970-х років. Саме тоді до Миколаєва прибув Казимир — бегемот, народжений у Харкові 19 січня 1977 року.
У 1978 році зоопарк переїхав на нову територію, де було збудовано спеціальну споруду для утримання великих тварин. Уже 28 листопада того ж року Казимир оселився у новому вольєрі. Працівники згадують, що спочатку він був зовсім маленьким і полюбляв манну кашу, яку їв просто з тазика.
Сьогодні Казимир є найстарішим бегемотом України та одним із найстарших мешканців зоопарку.
Яна: коротка, але важлива сторінка історії
У 1980 році до Казимира привезли бегемотиху Яну. Вона була його рідною сестрою, а також мала слабке здоров’я. На жаль, тварина прожила недовго — у 1984 році вона померла.
Стелла та народження нового покоління
Новий етап почався 28 вересня 1986 року, коли до Миколаєва прибула бегемотиха Стелла, народжена у Ризькому зоосаді. Пара швидко адаптувалася одне до одного, і вже 22 травня 1987 року у них народився первісток — Інгул, названий на честь річки, що протікає через місто.
Разом Казимир і Стелла прожили понад два десятиліття. За цей час у пари з’явилося шість дитинчат, частину з яких передали до інших зоопарків світу.
Дитинчата Казимира та Стелли: географія історій
Серед нащадків були Інгул, Курган, Ламбада, Аврал та Джунга. Їх відправляли до різних міст і країн — від Єревана та Москви до Шимкента й Ташкента.
Такі обміни є звичною практикою серед зоопарків, адже допомагають підтримувати популяції тварин і генетичне різноманіття.
Ріккі та нова глава життя бегемотів
Після втрати Стелли для Казимира почали шукати нову пару. Так у Миколаїв приїхала бегемотиха Ріккі із сафарі-парку Рамат-Ган. Разом із нею подорожувала й Люсі, яку згодом передали до Харкова.
Ріккі швидко стала улюбленицею відвідувачів. Вона мала незвичну звичку — спати на спині у басейні, через що гості іноді хвилювалися за її стан. Саме тому біля вольєра з’явилася табличка з написом: «Я так сплю!».
Сьогодні Казимир і Ріккі живуть разом і залишаються однією з найвідоміших пар мешканців зоопарку.
Всесвітній день бегемота — це не лише привід помилуватися цими велетнями, а й нагадування про відповідальність людей за збереження тварин. Історія бегемотів у Миколаєві показує десятиліття турботи, роботи фахівців і любові відвідувачів, завдяки яким такі тварини можуть жити довго та безпечно.
Джерело: 0512
