Рятівні кредити МВФ були пов’язані воєдино з угодою про евроасоціацію, що Янукович продав Путіну за кредит в $15 мільярдів. Він планував якось дотягнути до президентських виборів навесні 2015 року. Утримати курс гривні. А далі хоч потоп, обвал і дефолт.
Путін планував за свій кредит відібрати українську ГТС, Енергоатом і практично весь оборонно-промисловий комплекс: «Топаз», «Антонов», «Південмаш», Малишева, Миколаївський суднобудівний.
Якщо б українська сторона опиралася, то він погрожував б, а, можливо, і ввів війська в так звану «Новоросію» – вісім південно-східних регіонів України від Одеси до Харкова, де і розташовані вищезазначені заводи українського ВПК.
Майдан випередив кремлівських стратегів та їх агентів в українській владі. Але економічні проблеми, які накопичувалися роками і навіть десятиліттями, нікуди не поділися.
Нагадаю, що на кінець лютого 2014 року, коли втік Янукович, резерви НБУ знизилися до $15 млрд. За час його правління з 2010-го по 2014 рік було спалено $22 млрд золотовалютного запасу країни. Держборг подвоївся і досяг $75 млрд.
Залишки на єдиному казначейському рахунку складали всього 107 тисяч гривень. Вдумайтеся – трохи більше 100 тисяч гривень на країну з населенням 45 мільйонів чоловік! Навіть по півкопійки на українця в казні не було. Після оприлюднення цих цифр бувалі фінансисти, люди, які по своїй суті циніки-прагматики, були в стані шоку.
Пам’ятаю перші непопулярні рішення. Уряду і парламенту. Секвестр бюджету. Збільшення податків, акцизів, рент. Заморожування соцстандартів. Пам’ятаю, якась безнадія відчувалася тоді в залі парламенту, в кулуарах і на вулиці.
Атмосфера гнітюча. «Зелені чоловічки» в Криму. Стотисячна російська армада на східному кордоні. Утікач Янукович заявляє в Ростові: «Я живий, Путін, введи війська».
А нам потрібно елементарно нагодувати свою армію, яку в останні роки цілеспрямовано знищували. А грошей немає. Банківська система тріщить по швах. Паніка на валютному ринку. На вулиці люди зі зброєю, міліції немає.
Далі також було непросто. Ескалація в Донбасі – втрата чверті промислового потенціалу. З ринку йдуть банки, інвестори. У повітрі літає: «Дефолт, вторгнення, дефолт».
Але країна вистояла. І ось сьогодні, за півтора року, є перший результат. Ми досягли дна і вже відштовхнулися від нього. Трохи. Але все ж таки. Ми вже не тонемо. Ми твердо стаємо на ноги.
На єдиному казначейському рахунку – 45 млрд грн. Досягнуті угоди про списання 20% боргу, отриманий транш МВФ – $1,7 млрд, кредит Світового банку – 0,5 млрд євро.
Облікова ставка НБУ знизилася з 30 до 27%. Уряд достроково підвищує соцстандарти на 13%. Внесок Ощадбанку в цей процес – реструктуризація боргу $1,3 млрд, погашення 3 млрд грн рефінанса Нацбанку.
«Україна здивувала світ, – говорить директор МВФ Крістін Лагард. – Вона досягла макроекономічної стабілізації, яка і далі зміцнюється, а економіка демонструє ознаки відновлення».
Ви чули колись на адресу будь-якого українського уряду такі слова від голови МВФ? За всю історію хіба що сусідня Польща в 1995 році після проведення структурних реформ Бальцеровичем удостоїлася такої оцінки МВФ.
Хіба це #зрада? Це не мотивація йти вперед, набираючи темпи і обороти? І наостанок. Мені можуть заперечити, що, мовляв, все красиво говориш і пишеш, але в країні так і не подолана корупція.
Так, згоден, важливо і актуально. І реформа правоохоронної системи, судів, антикорупційне бюро повинні ще сказати своє принципове слово. Але за бажання попереджувати корупцію можна і за власною ініціативою. У кейсі Ощаду, наприклад, є такий досвід. Проект стосувався однієї з найбільших закупівель програмно-апаратного комплексу. Як експерт був залучений незалежний консультант світового лідера «великої четвірки» PricewaterhouseCoopers (PwC). А на самих торгах – міжнародна громадська організація «Трансперенсі Інтернешнл Україна». Таким чином, нам вдалося істотно знизити суму закупівлі, заощадивши чималі гроші державного банку.
#Зрада це чи #перемога?
Йдемо вперед!
Андрій Пишний, банкір, голова управління Ощадбанку
