Мало хто знає, що у Миколаєві є палац ренесансної архітектури. Збудований цей палац був 1904 року, за проектом архітектора Леопольда Роде. Але більшості миколаївців ця перлина архітектури відома як будівля Миколаївського яхт-клубу. Заснований наприкінці XIX століття, яхт-клуб отримав власний будинок тільки на самому початку ХХ століття. Щодня о восьмій ранку яхтсмени підіймали тут прапор, а під час заходу сонця спускали його…
Вже у двотисячні роки ХХІ століття будівлю яхт-клубу було капітально відреставровано. Пройшло не так багато часу, а пам’ятник історії та архітектури знову вимагає принаймні ремонту, якщо не нової реставрації.
Найбільше палацу загрожують тріщини, що згори й до самого низу прорізали його стіни. Вірогідно, що причиною їхнього виникнення стали зсувні процеси в ґрунті, котрий знаходиться зовсім поряд з водою. Якщо це справді так, то доведеться проводити укріплення ґрунту, наприклад, за допомогою закачування бетону під землю. Іншим способом укріплення будівлі може бути встановлення армованого поясу, проте результат доведеться довго й складно приховувати, маскуючи під шарами штукатурки та фарби. Тому такий спосіб під час реставрації пам’яток архітектури не є провідним і рекомендованим спеціалістами.
Ще одним необхідним кроком у ремонті будівлі яхт-клубу є реставрація дверей та віконних рам. Їх бажано або відчистити від старої облупленої фарби та наново пофарбувати й полакувати, або навіть частково замінити на нові дерев’яні (використання металопластикових дверей і вікон під час ремонту історичних будинків є серйозним порушенням правил наукової реставрації) аналоги.
Також необхідно замінити покрівлю, що була зроблена за попередньої реставрації. Нинішня покрівля не відповідає нормам збереження початкового вигляду пам’яток архітектури, оскільки виконана з металочерепиці, а оригінальний дах палацу був із черепиці натуральної, глиняної, що видно на старих фотографіях і листівках. При заміні даху увагу звернути можна було б і на крокви, на яких цей дах тримається. І якщо вони дали тріщини чи прогнили, то їх варто було б також відремонтувати або взагалі поміняти на нові, більш міцні.
Не менш важливим з точки зору престижу міста стало б відтворення інтер’єру будівлі. Реставратори разом з мистецтвознавцями та істориками могли б розробити та втілити вірогідний початковий внутрішній вигляд палацу в яхт-клубі, так, як, наприклад, зроблено під час реставрації (триває й досі) Маріїнського палацу в Києві, де оригінальні старовинні інтер’єри фактично не збереглися. Набірний паркет з деревини цінних порід, живопис кінця XIX – початку ХХ століття, каміни з декоруванням з майоліки, кришталеві люстри тощо повернули б багатостраждальній будівлі Миколаївського яхт-клубу «смак старовини» й привабили б туристів, екскурсії для яких досередини палацу стали б регулярними…
А поки що пам’ятка архітектури в стилі італійського ренесансу тріскається та загрожує повільно «з’їхати» до річки. Порятувати палац можуть чималі кошти, причому не лише з місцевого бюджету. Не завадили б «вливання» як з держбюджету, так і від меценатів. І якби хтось погодився взятися за подібну справу, то можна було б навіть створити фонд, куди небайдужі миколаївці жертвували б гроші на реставрацію одного з символів Миколаєва – будівлі найстарішого яхт-клубу на території України. І для цього зовсім не треба чекати наступної «круглої» дати, бо чим швидше палац відреставрують – тим краще. Краще для Миколаєва та краще для всієї України, оскільки відреставровано буде об’єкт державного значення, важливий для розуміння історії українського вітрильного спорту. Час і люди не пощадили палац князя Григорія Потьомкіна на території яхт-клубу в Миколаєві, цю архітектурну пам’ятку втрачено назавжди. Не можна допустити, щоб так само зникла чи була спотворена інша перлина історії – ренесансний палац у яхт-клубі. І обов’язок його збереження лежить на жителях нашого міста – як на владі, так і на звичайних миколаївцях, котрі ще не забули про надбання старих часів і не дадуть йому зникнути.
