На півдні Херсонської та Миколаївської областей України просування ЗСУ не є таким активним, як у Харківській області.
Після 29 серпня українські військові максимально наблизилися до Олександрівки на Херсонщині. У соцмережах помилково поширили інформацію, що це село вже звільнено.
Бої за села на Миколаївщині та Херсонщині
На карті deepstatemap.live село Олександрівка, як і раніше, знаходиться під контролем російських військових. У Генштабі ЗСУ про звільнення також не повідомляли. Про Олександрівку ми запитали у старости сіл Лимани та Лупарево Миколаївської області Наталії Панашій. Від Лупарево до Олександрівки близько 12 кілометрів прямою, інших населених пунктів там немає.
«Ну от дивіться, на сьогоднішній день нам відомо те, що Олександрівка знаходиться у сірій зоні. Там життя практично ніякого немає. Залишилося до 10 місцевих жителів, які не захотіли евакуюватись і як би там мешкають. Самих боїв на території Олександрівки наразі немає. Село як таке майже знищене та зруйноване повністю, бо воно потрапляло під обстріл дуже часто. Але картини по селу немає, нас туди не пропускають і не випускають», – розповіла староста сіл Лимани та Лупарево Наталія Панашій.
Про те, що Олександрівка все ще зайнята російськими підрозділами, рапортують і російські журналісти, які транслюють офіційну позицію Кремля. Тому, можливо, на відео, популярному у соцмережах, інша Олександрівка, Харківська область, Ізюмський район. Вона дійсно звільнена і теж багата на кавуни.
Активні бої за Олександрівку на Херсонщині тривали ще з квітня. Про те, що окупаційні війська стягнули до села значні сили, нам розповідав командир роти 28-ї бригади ЗСУ.
«Завдання стояло зайти до населеного пункту Олександрівка, де зіткнулися з російськими військами. Не з простими, а саме зі фахівцями. Що артилерія їхня сильна, що піхота, танкісти. Ключові бої йшли за Олександрівку. Перша історія почалася, коли хотіли обійти Олександрівку і натрапили на купу танків та БМП, відійти було важко, але ми таки відійшли. Потрапили до оточення», – згадує командир роти 28-ї бригади ЗСУ Сергій Ткачук.
Тоді з оточення, за словами Сергія Ткачука, він вивів 20 людей. 28-й бригаді вдалося евакуювати своїх поранених.
На Миколаївщині ЗСУ беруть під контроль село Солдатське, ще на північ від українських військових відвойовують села Любомировку та Шмідтове, наближаються до селища Тернові Поди.
Окупованими залишаються місто Снігурівка на Миколаївщині та села навколо. Наприклад, Новопетрівка за дев’ять кілометрів від Снігурівки. Віталію Хижняку та його родині вдалося вирватися із села.
«Перевертали всі, шукали «нациків». Де не відчиняли, вони вибивали всі вікна, кожну хату дивилися. Потім сказали, що село захоплене, вихід за село – розстріл, пересуватися селом можна тільки з білими пов’язками на рукаві, щоб була біла пов’язка і велосипедом. На машинах чи будь-якому іншому транспорті їздити заборонено», – розповів Віталій Хижняк.
Російські військові дозволяли виїжджати з Новопетрівки лише через Крим, каже Віталій. За його словами, він був свідком мародерства та військових злочинів окупаційних військ.
«У нас на вулиці, на краю вулиці двох сусідів розстріляли. Увечері близько 11 години почули постріли, а вранці вийшли, а вони лежать посеред двору, виходить, розстріляні. За що їх розстріляли – ніхто не знає. Приходили, всі перевіряли, бо за їхніми позиціями прилітали, і вони всіх людей перевіряли, хто здає позиції із села нашим хлопцям, бо прицільно давали їм прикурити, – згадує Віталій Хижняк.
