Вишиванки Миколаївщини поєднують мотиви з різних частин України.
Нині майстрині регіону розвивають власну традицію вишивки — таврійський розпис.
Про особливості вишиванки у регіоні кореспондентам Суспільного розповіли співробітниця краєзнавчого музею та майстриня з Таврійського розпису.
У фондах обласного краєзнавчого музею зберігається понад 200 екземплярів вишиванок зібраних на Миколаївщині. Проте, візерунки, кольори, техніки вишивки на них різні.
“На жаль, миколаївської вишитої сорочки — немає. Тому є багато причин. Найперша, мабуть, є те, що на Миколаївщину приїжджали переселенці з різних регіонів України”, — каже співробітниця краєзнавчого музею Світлана Романенко.
Світлана говорить, що міграції були пов’язані із промисловим розвитком регіону. Робітники з’їжджались на південь як в кінці 18 століття, так і на початку 20 століття.
“З Полтавщини, Київщини, Чернігівщини, Поділля до нас приїжджали люди. Вони продовжували традиції тих регіонів, з яких є вихідцями”, — говорить Світлана.
Вишиті сорочки у музеї
Вишивали жіночі довгі та короткі, дитячі та чоловічі сорочки. якось не так побудоване
“Чоловічі сорочки також оздоблювали пишною вишивкою. Це були рослинні, геометричні орнаменти. Їх можна також побачити на наших вишивках”, — розповідає жінка.
“Народна творчість це такий процес, який не переривається, він постійно розвивається”.
Також орнаменти вишивали на скатертинах, хустинах, наволоках та подушках.
Вишивка на подушці у музеї
Миколаївщині притаманний таврійський розпис, каже майстриня та дослідниця цього розпису Руслана Сікаленко. У Миколаєві охочих навчають і самій техніці розпису і перенесенню його на тканину. Техніка дещо відрізняється від стандартної вишивки.
“Стояло досить складне завдання, поєднати розпис безпосередньо і перенести його у вишивку. Було багато варіантів безпосередньо технік і зупинились на гладі. Тому що саме вона дуже класно імітує рух пензля, рух фарби, яка лягає і водночас нам треба було поєднати традиції, символіку, із традиціями самого розпису”, — розповідає Сікаленко.
Рушник з вишитим таврійським розписом
Сам таврійський розпис, має свої кольори та символіку.
“Миколаївська вишиванка увібрала традиції таврійського розпису. Це синьо-блакитно-біла з вкрапленнями охрикольорова гама. Символіка маяків, матули, хвильки, човників. Там є і дерево життя, як національний символ“, — каже майстриня.
У Миколаєві можна побачити людей у сорочках вишитих у стилі таврійського розпису, говорить Руслана.
“Зараз ми якраз чекаємо підсумків засідання експертної комісії, тому що ми подали таврійський розпис, щоб він був включений в Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини. Зараз очікуємо на результати, тому це точно наше, Миколаївське”.
Майстриня з Таврійського розпису Руслана Сікаленко з виробами
Майстриня додає, що таврійський розпис почала досліджувати ще у 1960-х роках журналістка Євгенія Бондаренко.
