Епілептичний напад – тимчасове порушення нормальної активності мозку, спричинене надмірною та синхронною збудливістю нейронів. Цей стан може виявлятися різними симптомами, включаючи втрату свідомості, мимовільні м’язові скорочення (епілептичні судоми), зміни у сприйнятті чи поведінці.
Важливо! Епіприступ не завжди пов’язаний з епілепсією. Іноді виникають ізольовані епілептичні напади внаслідок інших причин (нестача сну, стрес та ін.).
Симптоми епілептичного нападу
Прояви епіприступу можуть значно відрізнятися в залежності від типу епілепсії та того, яка область мозку задіяна. Тривалість може змінюватись від кількох секунд до декількох хвилин.
Епілептичний напад характеризується раптовою втратою свідомості та судомами. Розрізняють два основні типи нападів:
генералізований (тоніко-клонічний) напад – спочатку настає тонічна фаза: пацієнт втрачає свідомість, кричить через спазми м’язів гортані, падає на землю. Спостерігаються судоми по всьому тілу, утруднене дихання, блідне та синіє обличчя. Потім слідує клонічна фаза, що триває пару хвилин – ритмічні посмикування кінцівок і м’язів тулуба. Дихання стає хрипким, із рота виділяється піна. Поступово судоми слабшають. Після нападу настає період відновлення: пацієнт не реагує на зовнішні подразники, зіниці розширені. Зазначається мимовільне сечовипускання. Свідомість прояснюється лише за кілька хвилин, потім настає глибокий сон. Про сам напад хворий не пам’ятає, відчуває сильну слабкість;
парціальний (малий) напад – свідомість зберігається, спостерігаються локальні судоми окремих м’язів, короткочасне затуманювання свідомості. Пацієнт залишається на ногах.
Невідкладна допомога при судомах та епілептичному нападі
Основні рекомендації щодо надання невідкладної допомоги при судомах та епілептичному нападі:
зберігати спокій та заспокоювати постраждалого. Зафіксувати тривалість судом;
покласти постраждалого на бік, підклавши під голову м’який предмет (одяг, сумку тощо). Це запобіжить захлинунню блювотними масами у разі блювання;
розстебнути одяг, що стискує – ремінь, комір, краватка. Прибрати гострі та тверді предмети від потерпілого;
не класти нічого в рот (наприклад, ложку) і не намагатись розтискати щелепи силою. Не обмежувати рухи при судомах;
якщо потерпілий непритомний, перевірити пульс і дихання. При зупинці дихання проводити реанімаційні заходи (штучне дихання та непрямий масаж серця);
після нападу покласти постраждалого на бік у стійкому положенні. Спостерігати дихання. Залишатися з ним до відновлення свідомості. Після приходу до тями дати води, заспокоїти;
якщо напад триває більше 5 хвилин або повторюється – викликати швидку допомогу.
Важливо! Головне – забезпечити безпеку та зберігати спокій. У спокійному стані, без паніки, легше визначити, що потрібно робити при епілептичному нападі насамперед і як допомогти постраждалому..
Медикаментозне лікування епілептичних судом
Основні групи препаратів, що використовуються для лікування епілептичних нападів:
протиепілептичні препарати (антиконвульсанти) – це основні препарати для тривалого лікування епілепсії. До них відносяться прегабалін (таблетки Лірика), карбамазепін (Мезакар), вальпроати (Депакін), ламотриджин (Ламотрин), топірамат (Топірамат) та ін. Вони знижують збудливість нейронів та запобігають нападам;
бензодіазепіни (діазепам, клоназепам, лоразепам) – використовуються для усунення гострих судомних нападів. Мають швидку протисудомну дію;
барбітурати (фенобарбітал) – “старі” протисудомні засоби, що використовуються при епілептичному статусі.
Внутрішньовенне введення препаратів застосовують при серійних нападах екстреного купірування.
Важливо! Основні принципи лікування – це підбір ефективного протиепілептичного препарату та тривала підтримуюча терапія для запобігання нападам.
