З нагоди Міжнародного дня корінних народів, що відзначається 9 серпня, Миколаївський обласний краєзнавчий музей нагадав про історію караїмів — народу, що здавна мешкав у південних степах.
У XIX столітті кілька караїмських сімей з Криму оселилися в Миколаєві. Вони компактно проживали на вулиці Католицькій (нині — Павла Скоропадського), де у 1844-1847 роках збудували кенасу — свій молитовний будинок. Караїми брали активну участь у житті міста, займаючись кінництвом, торгівлею, вирощуванням тютюну та винограду.
За історичними даними, у 1882 році в Миколаєві проживало понад 500 караїмів. Однак вже 100 років тому, у 1925 році, їх залишалося лише 48.
Сьогодні історію та культуру цього народу зберігає Миколаївське товариство караїмів, засноване у 2001 році. Поховання деяких представників цієї спільноти і досі можна знайти на міському некрополі.
Довідково:
Караїми — корінний народ України. Вони проживають на території Кримського півострова з XIII століття. Стрижнем караїмської спільноти є їхні вірування: вони визнають Тору, відмовляючись від її догматичних трактувань релігійними установами, бо вважають, що інтерпретувати Святе Письмо має той, хто його читає. Представників цього народу в Україні залишилося близько тисячі. Більшість із них мешкає у нині окупованому Криму, решта ж — у містах Галичини, Волині, Слобожанщини та Приазов’я.
Сьогодні караїми є одним із найменш чисельних корінних народів України. Караїмські громади в Євпаторії та Сімферополі налічують декілька сотень осіб, у Феодосії залишилося близько ста караїмів. За межами півострова представників цього етносу ще менше. Найбільша караїмська громада на материковій Україні діє в Мелітополі, єдина діюча кенаса належить невеликій, але активній громаді Харкова. Декілька осіб також мешкає у Києві, Галичі та Луцьку.
