Спектакль «Історія про метранпаже», що грали у Миколаївському міському Палаці культури «Заводський», 25 березня 14.00 був присвячений двом найважливішим подіям. На тлі Міжнародного дня театру, заснованого в 1882 році.
Але, на превеликий жаль, додала смутку ще й дата утрати для акторів театру Троянова і всіх миколаївців, тому що сьогодні виповнюється річниця з дня смерті Миколи Олексійовича Троянова: українського театрального режисера, актора, драматурга, публіциста, громадського діяча, заслуженого артиста грузинської республіки, почесного громадянина Миколаєва, почесний член Пушкінського клубу, незмінний директор Народного драматичного театру в протягом майже 55 років.
Актори і глядачі простояли хвилину мовчання в честь цього дня…
Вистава «Історія з метранпажем», події, якої відбуваються в маленькому провінційному містечку в номері готелі під назвою «Тайга».
Назва вистави «Історія з метранпажем» пояснюється десь з середини. В готельному номері, де ,тимчасово перебувала студентка заявляється дивний чоловік, який увірвавшись, раптово схопив її радіо, щоб послухати футбольний матч. Спочатку дівчина шокована непроханим гостем, що заявився до неї. Далі входить керуючий готелем, який за статутом,що неодруженим чоловікам та жінкам разом знаходитись заборонено, намагається пояснити це чоловіку.
Але це призвело до некеруючої агресії чоловіка,тим паче,що він обов’язково повинен дослухати матч, а радіо в його номері не працювало. Чоловік всіляко опирався, дівчинка була проти того, щоб він йшов, хоча раннє так само, як і керуючий його виганяла. Між керуючим готеля й чоловіком відбувається бійка, після чого керуючий випирає того за двері. Дівчина , стає на захист,кажучи, що даремно він вигнав, мовляв, мало що, за пан приїхав зі столиці. Наприклад – важлива персона. Після цього розпалюються Отелловскі пристрасті …
… Коли дізнаються,що чоловік той працює метранпажем ,тоді й починається справжня історія про те,як скоро ми змінюємо не лише поведінку,але і подумки. Показуємо до якої міри ми можемо принизитись,щоб не посадили до в’язниці,потім знову змінитися…
Спочатку грала спокійна класична музика, що вже додало славної атмосфері. Далі – джазова, що заряджало позитивним настроєм.
Підготовка глядача до перегляду вистави була затишною. В залі був аншлаг,глядачи з нетерпінням чекали появлення чогось невідомого, але приємного. . . По закінченню дами подякували букетами з квітами двох акторів – Сергія Попова, який грав адміністратора готелю, Калошина, та Володимира Голубцова – Метранпажа.
Аплодували стоя.. Це було неперевершено. Сатиричний жанр , сімейні склоки та двояка правда життя не залишились без уваги та подяки глядачив.
Доктора грав – Володимир Рудніченко, який допомагав спочатку симулювати діагноз душевнохворого Калошина, а пізніше рятував його, щоб допомогти «відкосити» від відповідальності. Коханця дружини адміністратора готеля грав Сергій Бутенко. Поліна Кулик, а дівчинці лише 14 років – грала роль 30-ти річної дружини Калошина. Поліна Юльченко, 15-ти річна дівчина, виступала у ролі Вікторії( дівчина з готельного номеру) навколо якої й розгорталися основні події.
Цей спектакль був показовим для тих, хто дуже швидко, високо здійнявши, не розуміє, як швидко можна впасти, потім піднятися тільки для того,щоб опинитися ще нижче…
Саме цей спектакль показує, що одяг не показник, хто ти: складач тексту або чиновник. Показуючи лукавість, перебудовуємося на більш низький ряд, відразу думаємо, як нам прикинутися хворим, щоб уникнути покарання . Метранпажем може бути кожен з нас, так само, як головуючим готелю…
…Коли з’ясовують, що Метранпаже виявився не депутатом, а звичайним складачем у друкарні, ми змінюємо до нього думку і злітаємо нагору, не боячись знову так низько впасти…
Читайте також: Як запорожці украли церкву. А було це у Ольвіополі (нині — Первомайськ)
