Мирна акція-нагадування про військовополонених та зниклих безвісти військовослужбовців відбулась у Миколаєві 26 жовтня.
Щонеділі рідні та близькі бійців збираються у середмісті з прапорами підрозділів, стягами України та плакатами.
Місцева жителька Ірина долучилась до щотижневої акції нагадування про полонених та зниклих безвісти військовослужбовців. Жінка каже, що чекає на чоловіка — військовослужбовця 47-ї окремої механізованої бригади “Магура”, який потрапив у полон на Курському напрямку.
“Він був добрий, відважний, сильний. Але так сталося — він поїхав на польові роботи, і його забрали ТЦК. Він мені сповістив. Я його чекала вдома. Ну, чесно, чоловік у мене був найкращий, і я його дуже сильно кохаю, дуже за нього переживаю. Він не мав пропасти”, — говорить Ірина.
Учасниця акції Наталія чекає на свого безвісти зниклого брата — військовослужбовця 21-ї окремої механізованої бригади. За її словами, від нього немає жодної інформації вже близько 11 місяців.
“Він — молодший брат, я постійно була поряд, тому хочу його повернути. Я не хочу, щоб він був втрачений, забутий. Ми всі його шукаємо, всі чекаємо. У мене четверо дітей — це його племінники, вони його чекають”, — розповідає Наталія.
“Ми сподіваємося, що він у полоні, але може статися й так, що збігатиметься ДНК. Та він — людина, і має право бути похованим. Ми хочемо бачити місце, де він буде, куди зможемо прийти. Щодня ми живемо й просимо Бога, аби надія справдилася — щоб він повернувся. Бажано живим”.
Син містянки Ганни служив на курському напрямку і зник безвісти понад рік тому.
“Мені надіслали повідомлення, що він зник безвісти. І все, більше нічого. Я ходила, куди тільки можна, шукала — сказали, що там росіяни, і вони не можуть точно сказати, як він зник. Жити не можу. Кожен день, кожен день чекаєш, чекаєш, чекаєш”, — говорить Ганна.
Інспекторка сектору превентивної комунікації Нацполіції Алла Ткаченко повідомила, на акцію-нагадування про полонених та зниклих безвісти військовослужбовців 26 жовтня прийшли 230 людей.
