Близько 100 людей долучилися до щотижневої акції-нагадування про військовополонених і безвісти зниклих.
Укотре люди вийшли у середмісті з плакатами та прапорами із зображеннями своїх рідних та друзів.
На акцію-нагадування про військовополонених і безвісти зниклих прийшла Наталя. Жінка говорить, її чоловік потрапив у полон 19 вересня 2024 року на Курщині.
«У лютому 2025 року його засудили. З тих пір я борюся за свого коханого. Тому що Курськ і засуджені — це така важлива тема. Ми розуміємо — це наші рідні, і нас не мало. Росіяни продовжують їх судити далі. В обміні “курських” немає. Ми розуміємо, що це скоріше не наша провина. А провина РФ. Бо вони для них як розмінна монета» — говорить Наталя.
Місцева жителька Аліна востаннє спілкувалася зі своїм чоловіком Артемом 12 листопада 2024 року.
«Він написав мені: “Я йду на позицію, не хвилюйся. Скільки буду на позиції — не знаю”. Мене, звісно, вистачило тільки на 3 дні, поки ще командування виходило на зв’язок і повідомляло, що все добре. Але з 20-х чисел уже ніякого не було зв’язку: ні з гарячою лінією, ні з командуванням».
26 листопада жінка дізналась, Артем зник безвісти на Курщині.
«У нас маленька дитинка. Їй не було навіть півроку, як він зник. Він її чекав 41 рік. З першого дня мені повідомили “Ну його, мабуть, вбили”. Але я не вірю. І ми просто чекаємо», — говорить Аліна.
До акції долучилися близько 100 людей, повідомила інспекторка сектору превентивної комунікації Нацполіції Алла Ткаченко.
Джерело: Суспільне
