У Миколаєві 13 липня понад 200 людей привітали чотирьох звільнених з російської неволі українських захисників на акції-нагадуванні про полонених і зниклих безвісти військових.
Щонеділі рідні та близькі бійців збираються у середмісті, аби нагадати про своїх оборонців.
Учасники акції привітали чотирьох бійців зі звільненням з полону в рамках обміну, що відбувся 23-34 травня 2025 року. Молодший сержант 36-ї бригади, морпіх Максим, пробув у неволі 1183 дні — це три роки й один місяць.
Чоловік каже, по радіо, яке інколи давали послухати бранцям чули, йшлося, що в Україні відбуваються такі акції-нагадування. Коли їх везли на обмін, то хлопці думали, що це просто передислокація в іншу тюрму.
“Коли нам підігнали одежу, вже вивели на двір, адміністрація закладу сказала: “Як ви думаєте, куди ви будете їхати”. Ми вже настільки змирилися з тим, що ми в полоні, що казали: “Аби куди, аби тільки якомога далі від цього закладу”, — розповідає звільнений з полону.
Далі був переліт, каже Максим. Посадка в білоруському Гомелі, переїзд автобусом.
“Перше, коли почули, коли до автобуса зайшов представник координаційного штабу і сказав: “Хлопці видихайте, ви в Україні, ви вдома”. Це такий був сплеск емоцій”, — згадує чоловік.
“Коли ми вийшли на вулицю, побачили блакитне небо, без ґрат… І ми зрозуміли, що ось оця мить, оце очікування, воно надихало, хотілося жити. Хотілося жити по новому”.
Брат учасниці Наталі зник безвісти на Курському напрямку в грудні 2024 року.
“З 21-ї бригади. Він вийшов на завдання, але, на жаль, вони не повернулись і ми його досі шукаємо. Ніяких даних немає”, — говорить містянка.
Неподалік місцева жителька Лариса тримає прапор зі світлиною свого чоловіка. Сповіщення про те, що Сергій Куземко безвісти зник, жінка отримала 20 місяців тому.
“Хочу, щоб всі бачили, всі знали. Може, дасть Бог, що скоріше повернеться. Знайдеться десь. Дуже сподіваюсь, що живий. І всі так само, всі…”, — каже жінка.
Подія тривала годину. Звільненим військовим подякували та вручили символічні подарунки.
Джерело: Суспільне
