Церемонія прощання із військовополоненим Владиславом Стеценком. Миколаїв, 25 липня 2025 року. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
У Миколаєві 25 липня провели в останню путь військовослужбовця 36-ї окремої бригади морської піхоти Владислава Стеценка. За даними росЗМІ, він був на борту ІЛ-76, який зазнав авіакатастрофи на території РФ 24 січня 2024 року.
Кореспонденти Суспільного поспілкувались з рідними та близькими воїна.
Під час прощання рідні, друзі та побратими утворили “живий” коридор. Матір Владислава Тамара розповідає, чоловік долучився до війська у 18 років.
“З вересня 2016 року був військовим, оберігав наш спокій. Завжди всім допомагав, завжди був веселий”.
Її подруга Валентина каже, Владислав навчався в одному класі з її сином.
“Товаришували дуже міцно: ремонтували мотоцикли, мопеди. А тоді вже розійшлися їхні дороги: син пішов ремонтувати автомобілі, а Владік пішов захищати нашу державу”, — згадує вона.
12 квітня 2022 року, обороняючи Маріуполь, Владислав потрапив до полону, розповідає дружина його брата Єлизавета. А наприкінці січня 2024 побачили в російських пропагандистських ЗМІ, що Владислав загинув під час авіакатастрофи, нібито бувши на борту ІЛ-76.
“Коли виклали списки, то ми не могли повірити. Але коли побачили фотографію в інтернеті… Там вони виклали шматки. Потім ми вже дізналися, що торік в листопаді, повернули рештки”, — говорить дружина.
Подруга Владислава Стеценка Тетяна говорить, чоловік завжди був відвертим, любив свою родину та друзів.
“Ми не вірили до останнього, це дуже тяжко прийняти”, — говорить жінка.
Побратим морпіха Дмитро говорить, захищали разом Маріуполь та потрапили до полону.
“Він показав себе дуже мужнім, стійким. Він дуже багато мріяв. У моєму серці він закарбувався як найкращий мій товариш у житті”.
Після панахиди Владислава Стеценка поховали на Балабанівському кладовищі. На момент загибелі, в січні 2024 року, йому було 26 років.
